Олена Горева, 72 роки, — бездомна. Мешкала у дворі одного з будинків на вулиці Лепсе у Києві. Із квартири її нібито викинув племінник. Бабуся неодноразово тікала з лікарні й будинку престарілих. Поверталася знову на вулицю. Напевно, бомжувати їй подобалося.
Цей прошарок суспільства не має ані законодавчо закріплених прав, ані статусу. Бомжів ніби не існує у нашому суспільстві взагалі. Кількість їх не може підрахувати ні влада, що має бездомними опікуватися, ні благодійні організації.
За дослідженням Центру стратегічного проектування, на вулицю йдуть переважно громадяни працездатного віку. 80 відсотків їх — чоловіки. Причини безпритульності різні: перебування у в"язниці, махінації з нерухомістю, сімейні негаразди, втрата роботи. Є й так звані ідейні бомжі: бродяги за складом характеру. І немає закону, який би забороняв їм жити на вулиці.
Фахівці вважають: статус та права бомжів треба визнати законодавчо. А також запровадити реєстрацію за місцем фактичного перебування. Зайнятися цим має намір Міністерство праці та соціальної політики України.
— Зараз формується нормативна база, — каже соціальний міністр Іван Сахань, 58 років.
— Кабмін повинен затвердити положення про нічліжні доми, центри реабілітації людей без постійного місця проживання, центри їхнього обліку. Плануємо створити мережу спеціальних установ — насамперед, в обласних центрах та великих містах.
80 відсотків бомжів — чоловіки
Міністр каже, що для всього цього треба підготувати фахівців із роботи з такими людьми. Також мають створити спеціальні соціальні патрулі. Перші з"являться у столиці. Вони надаватимуть медичну допомогу бомжам та відвозитимуть їх у притулки.
Звісно, коли ті з"являться. Фінансування всіх цих добрих намірів у цьогорічному бюджеті не передбачено. Втім, за словами Івана Саханя, бомжі — це проблема місцева. Тому й опікуватися ними повинна місцева влада.
Поки що існує лише шість нічліжок, які утримуються за державний кошт. Допомагають безпритульним і громадські та релігійні організації. Практично у кожному обласному центрі під час сильних морозів було організовано тимчасові осередки допомоги "людям вулиці". Їх обігрівали, годували гарячою їжею, одягали у теплі речі.
4 
1
Коментарі