Доктор політичних наук з Інституту політичних і етнонаціональних досліджень 49-річний Віктор Котигоренко розмірковує про те, яку роль можуть відіграти під час наступних парламентських виборів Росія та США, про візит в Україну Кондолізи Райс та повернення Миколи Мельниченка з Олександром Єльяшкевичем.
Інші держави нині втручаються у нашу внутрішню політику?
— Втручання у внутрішнє життя будь-якої держави можливе лише настільки, наскільки вона сама дозволяє це робити.
Тобто, ми дозволяємо?
— Наприклад, Україна поспішає з ратифікацією багатьох міжнародних угод і конвенцій. Їх Європа продукує величезну кількість. Багато з них суперечать одна одній. Самі європейські країни ратифікують ці документи вибірково, найчастіше з великими застереженнями. Іноді частково, окремі пункти.
Україна ж через ратифікацію вводить у власне правове поле багато нормативних документів, не заглиблюючись у їх сенс. Яскравий приклад – Європейська Хартія регіональних мов, або мов національних меншин. У західному варіанті вона передбачає захист мов, яким загрожує вимирання. В українському ж — забезпечує захист мови російської нацменшини. Я не впевнений, що в Україні російській мові щось загрожує. Хартію ратифікували, бо Європа цього вимагала. Але ж на мови яких українських етнічних спільнот поширювати дію Хартії – це було внутрішньою справою України! Отож проблему створила не Європа, а ми самі собі.
Проблему створила не Європа, а ми самі собі
Наша влада має зайнятися передусім розробкою стратегії розвитку держави – стосовно всіх сфер життя, з геополітичною включно. Треба чітко усвідомити національні інтереси. Зрозуміти, що треба робити, аби їх забезпечити. Потрібно так працювати в інформаційному просторі, щоб ці інтереси усвідомила принаймні більшість співгромадян. Незалежно від етнічного походження і мови, що є для них рідною.
Як поводитиметься під час нинішньої виборчої кампанії Росія?
— Думаю, вона отримає ефективніший і дієвіший результат, якщо не братиме безпосередньої участі у виборчому процесі і не демонструватиме своєї зацікавленості. Росії допомагатиме наша влада: власними помилками і некомпетентністю.
Росія мститься Україні цінами на газ?
— Тут не йдеться про помсту. Зрозуміло, що в Росії роздмухується антиукраїнська істерія. Але все ж варто розуміти, що ціни на енергоресурси в усьому світі зростають величезними темпами. Не можуть вони залишатися незмінними і для України.
З іншого боку, є підписані російсько-українські домовленості про взаємозалік: фіксована ціна транспортування газу до Європи українськими газогонами і фіксована ціна газу, яким Росія оплачує наші газотранспортні послуги. Затверджену до 2009 року формулу розрахунків не можна змінювати односторонньо. Тому потрібні переговори й компромісне рішення.
Якщо українська економіка не витримає нових російських цін на газ, це може відштовхнути частину виборців від проросійських політичних сил?
— Якщо в нашому інформаційному просторі домінуватимуть проросійські сили і проросійські ЗМІ, то поширюватиметься теза: економіка "лягла" через некомпетентну або антиросійську політику чинної влади. І частина виборців відвертатиметься від цієї влади до її опонентів та Росії. Якщо ж у ЗМІ домінуватимуть проукраїнські та прозахідні сили, то вони пояснюватимуть: нас хочуть поставити на коліна. Тоді частина виборців відвернеться від Росії.
Як діятимуть під час виборів Європа та США?
— Прагнутимуть, щоб вибори пройшли відкрито й демократично. Напевне, надішлють велику кількість спостерігачів. Моніторитимуть інформаційний простір та стосунки влади і мас-медіа. Але відверто втручатися на боці якоїсь політичної сили Захід не буде.
Недавній візит американського держсекретаря Кондолізи Райс можна трактувати як ознайомлення з передвиборчим кліматом?
— Звісно. Райс безпосередньо поспілкувалася з українським керівництвом, відчула настрої політикуму, опозиції. Це для того, щоб уже зараз вибудовувати стратегічну лінію США щодо України.
Як результат виборів може вплинути на наші зовнішньополітичні позиції?
— Ставлення до нас з боку інших держав та зарубіжних фінансово-економічних структур погіршується. Насамперед тому, що не видно чіткої стратегії нашої влади. Не зрозуміло, чого насправді вона хоче.
Не слід очікувати, що щось істотно зміниться після парламентських виборів. Має пройти певний період, поки наш політикум не розбереться між собою й не підпише, як у "Золотому теляті", "конвенцію дітей лейтенанта Шмідта". Тобто узгодить "міжсобойні" інтереси й сформулює інтерес національний.
Фінансування виборів з-за кордону можливе?
— Думаю, що ані суто зарубіжний бізнес, ані якийсь іноземний уряд цього не робитиме. Фінансові вливання здійснюватимуть іноземні бізнесмени, які вже інтегрувалися в українську економіку. Вони намагатимуться забезпечити власні інтереси через близьких до них політиків. Або ж це будуть вітчизняні бізнесмени. Вони з тією ж метою вводитимуть кошти, акумульовані в офшорах.
Нинішня кампанія буде черговою "останньою і рішучою битвою"?
— Сьогодні реальну й активну виборчу роботу здійснює хіба що соцпартія. Вона задіяла комунікативні технології й працює методами, які не дуже афішуються широкому загалу. Ми не бачимо їхніх бігбордів, рекламних роликів. Натомість соціалісти витрачають колосальні кошти на пресу.
Cоціалісти витрачають колосальні кошти на пресу
Загалом же замість битви поки що спостерігаємо вовтузню.
Чи не втрачають ефективності технології політичної дискретизації?
— Ні, навпаки. Бо коли політичні сили гуртуються навколо розкручених осіб – це ще більше актуалізує тему "бруду". Найлегше "вбивати" політичну силу, "знищуючи" людину, яку з нею ототожнюють.
Чому ж приїзд Миколи Мельниченка та Олександра Єльяшкевича наші політики сприйняли з такою байдужістю?
— Єльяшкевич повернувся в Україну сьогоднішню з України вчорашньої. За цей час з"явилися інші антикучмісти і повністю зайняли відповідну нішу. Це серйозні політичні фігури, хоча б та ж Тимошенко. Тому про Єльяшкевича вже забули. Власне, не дуже добре і знали.
Щодо Мельниченка. Величезна кількість скандалів, які відбувалися навколо його плівок, непереконливість і непослідовність самого майора сформували в людей враження: від його появи нічого не зміниться. Ця тема перестала бути актуальною. Соцдослідження свідчать, що значна кількість українців вважає Мельниченка агентом спецслужб. Чи то російських, чи то західних. Інша частина переконана, що він робив ці записи, щоб потім ними торгувати...
Інтерес до Мельниченка зменшився. Люди не живуть минулим. Їх турбує теперішнє й майбутнє.
2 
1
Коментарі