Арестович — блазень при дворі Зеленського

Дописи в соцмережах чи заяви Олексія Арестовича під час теледискусій часто здіймають купу емоцій.

Ось він послав на три літери користувача фейсбуку, що попросив його писати українською. Ось намагається публічно принизити опонентку-жінку. Називає "репресивним" щодо російської українське мовне законодавство. На прокремлівському телеканалі "Наш" звинувачує канцлерку Німеччини Анґелу Меркель у "зраді України". На кількох ефірах пригрозив Заходу розворотом України до Сходу. До Китаю, В'єтнаму, Туреччини, арабських країн. Мовляв, західні держави "зливають" Україну задля нормалізації відносин із Російською Федерацією — то начувайтеся.

Сексизм, нецензурна лайка, малоінтелектуальні думки з претензією на оригінальність — водночас заяви рівня президента чи принаймні міністрів. Хто такий Арестович, аби розвертати Україну в ту чи іншу сторону? Він усього позаштатний радник керівника Офіса президента Андрія Єрмака і речник української делегації в Тристоронній контактній групі в Мінську. Людина, яка не ухвалює рішень. Його основна робота — передавати новини з ТКГ та озвучувати позицію її учасників. Щоправда, якраз про це щось почути від нього можна найменше.

Однак не варто щоразу братися за голову від того, що Арестович то публічно матюкається або когось ображає, то починає бути "речником" всієї України й говорити від її імені — не маючи насправді стосунку до серйозних державних питань. При правлячих дворах здавна були блазні, котрим багато дозволяли. Верзти будь-що, обзивати будь-кого, втнути щось неординарне.

От кимось таким виглядає Арестович при Офісі Володимира Зеленського. Його витівки та словесні подвиги всіх там влаштовують, адже залишаються безкарними. Най­імовірніше, навіть подобаються правителям — усе як у давнину.

×