Вислів "політика — це мистецтво можливого" в українському варіанті трансформується у вислів "маємо те, що маємо". Маємо парламентську більшість і прем"єра Януковича. І хоч значна частина "помаранчевого" електорату відчуває глибоке розчарування, ситуація насправді не така трагічна, як може видатися на перший погляд.
Протистояння двох Вікторів 2004 року розкололо Україну на два політичні кольори. І хоча підписання Універсалу національної єдності і призначення Януковича прем"єр-міністром всіх проблем не вирішило, але зайва пара вийшла. В Україні немає лідера, який був би прийнятним як на сході, так і на заході. Тому двовладдя Вікторів є закономірним результатом. Не можна не брати до уваги і того факту, що Янукович зразка 2004-го і Янукович зразка 2006-го — це два різні Януковичі. Поразка на президентських виборах пішла йому на користь.
Універсал національної єдності був ініціативою президента. Прем"єр Янукович у відповідь міг би зробити те, чого до нього не зміг зробити ніхто.
Після кривавої громадянської війни в Іспанії генерал Франко проголосив національне примирення і зрівняв у правах і переможців, і переможених. З одного боку, це дало змогу консолідувати націю для вирішення життєво-важливих проблем. А з боку іншого, дозволило генералові Франко увійти в історію не лише як ініціаторові війни, але й як ініціаторові примирення. Після досягнення певного рівня у політиці людина починає задумуватися над тим, якою вона увійде в історію.
До сьогодні ветерани ОУН-УПА залишаються невизнаними у власній державі. Посприяти вирішенню цієї проблеми для Януковича завдання хоч і не просте, але реальне.
Реакція Москви приречена перетворитися на бурю в склянці води
Перша реакція сходу України може бути негативною, але відсутність озброєних "бандерівців" на вулицях Донецька більшість електорату швидко заспокоїть. Авторитет Януковича там має достатній запас міцності. Окрім того, ментальність Східної України є більш прагматичною. Януковича-прем"єра будуть оцінювати насамперед за рівнем життя, який забезпечить його уряд.
Західна ж Україна перестане сприймати Януковича як загрозу українській державності. У перспективі Янукович-політик зможе розраховувати на частину електорату Західної України.
Реакцію Москви передбачити неважко. Вона буде негативною. Але іншого політика-важковаговика, на якого Москва могла б робити ставку, в Україні не існує. Ну не на Ющенка ж їм ставити! Зближення з Росією Юлії Тимошенко малоймовірне. Прихильників на заході України втратить, а чи здобуде на сході — то ще питання. Реакція Москви приречена перетворитися на бурю в склянці води. Можлива деяка негативна реакція з боку Польщі, але навряд чи це може бути фактором, який викличе сумніви у Януковича. Решта цивілізованого світу таким кроком Януковича буде приємно здивована. Від нього чогось подібного не чекають.
Що стосується Верховної Ради, то рівень дисципліни Партії регіонів робить малоймовірною внутрішньофракційну опозицію. Попри всю неприязнь до Партії регіонів і Януковича БЮТ проголосувати проти не зможе: виборці Західної України не пробачать. Для "нашоукраїнців" це було б вагомим фактором, що виправдовує коаліцію з Януковичем — отож "Наша Україна" голосуватиме "за" двома руками. Для соціалістів крісло спікера переважить усе. Та й голосувати проти національного примирення якось не випадає. Для комуністів такий крок неприйнятний і може спровокувати вихід з коаліції, що в свою чергу сприятиме зближенню Партії регіонів і "Нашої України". Коаліція зміцніє.
14 жовтня, роковини створення УПА, уже не за горами. Слово за Януковичем.
3 
1
Коментарі
2