65% українців уважають, що президент ні від кого не залежний, свідчить дослідження Центру Разумкова. Самостійним уряд бачать 9% опитуваних, парламент — 15%, суд — 23%. На думку громадян, у державі все залежить лише від президента і ніякого розподілу влади нема, каже соціолог Віктор Небоженко, 59 років.
— Це і є головна політична небезпека для Януковича, бо крайнім при загостренні політичної ситуації буде тільки він.
Чому все сходиться на президентові?
— Влада у нас персоніфікована. Янукович забажав стати єдиним господарем України, бути одним образом, з яким пов'язували би державу. Все сталося так, як він хотів. Президентська влада для нього — царський одяг, а не спосіб вирішення проблем у країні.
Усі розуміють, що суди бояться не закону, а верхньої точки вертикалі — президента. Уряд формує теж він. Люди вважають, що Янукович несе відповідальність за все.
Якщо українці вважають главу держави найбільш самостійним, то довіряють йому?
— Ні. Такого недоброзичливого ставлення до влади не було останні 20 років. Проблема в тому, що погано працюють всі три її гілки. Відповідно — погано працює президент. А влада "відповідає взаємністю" — ігнорує всі сигнали суспільства. Це не криза демократії, а криза державних інститутів.
Нелояльність може проявитися на виборах?
— Коли у європейській країні криза влади, ситуацію охолоджують дострокові вибори. Так зменшують рівень напруження. Інакше невдоволення виллється на вулиці й можуть піти неконтрольовані процеси.
В Україні все ще вірять у "закручування гайок". Усе, включно з корупцією, підлаштовується під вертикаль влади. Найвища точка цієї піраміди — Янукович. Отже, увесь негатив лягає на нього. Губернатор бере хабарі — винний Янукович. Міністр говорить дурниці — винуватий Віктор Федорович. Податківець грубить — знову вина президента. У такому підході є логіка. Риба ж гниє з голови.
Відповідальністю треба з кимось ділитися. Хоча б формально. Навіть колишній лівійський лідер Муаммар Каддафі говорив: "Не я один керую країною. Зі мною — Аллах". І то Каддафі вбили його ж піддані.
Можливі масові протести?
— Я проводив дослідження: запитував у людей, що робити зі злодійкуватими суддями, депутатами, чиновниками. В анкетах вибирали відповіді "розстріляти", "вивести силою на площу", "забрати гроші". Менше звертали увагу на варіанти "попросити сплатити податки", "взяти з чиновника слово, що більше не буде".
Після фальсифікацій на місцевих виборах 2010-го люди зрозуміли, що місцева влада нічого не вирішує. Тоді вибухнув податковий Майдан. Якщо результати цих виборів теж сфальсифікують, то або поскаржаться одне одному на кухні, як за СРСР, або вийдуть на вулицю, як у всьому світі. Але все буде неорганізовано, поодинокими групами. Наприклад, вийдуть пенсіонери, яких порозганяє міліція. Потім дрібні підприємці — їх теж утихомирять. Доки не станеться критичний випадок. Приміром, міліція почне бити усміхнених студентів під Кабміном. Хтось загине. Тоді почнуться бунти. Це феномен останньої краплі. Інакше у нас не виходить.
Влада готується до вуличного протистояння?
— В Україні розглядають вуличні протести як несанкціоновану критику влади. Навіть поодинокі виступи неочікувані. У таких випадках хтось же повинен брати на себе відповідальність — принаймні вдавати, що слухає людей, приборкати агресію, намагатися змінити ситуацію.
Ніхто з чиновників не каже Януковичу правди про справжні настрої суспільства. Президент не знає, як українці ставляться до нього. Думає, є невеличка групка змовників — бандерівці в криївках готують замах, психічно хворі ходять за гроші на мітинги.
Виступатимуть проти президента чи влади загалом?
— Януковича критикують найбільше. На нього й виплескуватимуть агресію. Зараз поширені анекдоти про президента, жартівливі колажі. У таких насмішках ховається колективна агресія. Що не можуть скасувати — намагаються висміяти.
1 
1
Коментарі
3