— Років 25 тому ми їздили в східні області розмовляти з людьми, — говорить 66-річний Євген Шимонович, психіатр-консультант Волинської обласної психіатричної лікарні №1. — На мітингах налітали на нас цілими групами, ставили запитання, але відповіді не чекали — лише хотіли збити з думки. Дискутував з одним чоловіком. Питаю врешті: ну а якої ж ти національності? Він без вагання відповів: "Донєцкой". Дискусія припинилася.
Західна Україна була набагато менше під "совєтами", ніж східна. Західняки з діда-прадіда живуть на своїй землі, на перетині різних культур, релігій і звичаїв. Схід же, зокрема Донбас, заселяли людьми звідусіль. А за радянських часів — ще й криміналітетом. І культура в них була одна — російська радянська.
Сказати, що ці "донєцькі" хочуть у Росію, не можна. Інакше вже б "уехали к маме". Вони хочуть знову жити в "Советском Союзе", якого вже нема. А молодь зачарована міфом про "Великую отечественную войну", "победу". Оця "побєда" висить над ними, мов полярне сяйво. Європейці давно усвідомили, що до війни треба підходити інакше, ніж з позиції переможців і переможених. Між народами вже півстоліття панує примирення. Порозумілися непримиренні колись французи і німці, німці й поляки. Не нагадують одне одному помилок предків.
Тепер Донбас на власній шкірі відчув, що він створив і розмножив. Приходить до тями. Але населення там потребує тривалого громадянського виховання.
Москва робила ставку й на Південь України, однак прогадала. У чому причини?
— Південь має вихід до моря. А люди, пов'язані з ним, дивляться на світ ширше.
Майдан, Крим, війна на Донбасі увігнали народ у депресію.
— Це не депресія, а стан загальної дезадаптації. Кашель — це ж ще не туберкульоз. Депресія не виникає від зовнішніх обставин. Українці перебувають у стані постійного морального виснаження. Це лікується часом і спокоєм. Найменша наша перемога дасть людям відчуття радості, поверне до життя.
Коли Віктор Янукович став президентом, ви сказали в одному з інтерв'ю, що він не добуде свого терміну. З погляду психіатра — хто такий Янукович?
— Це абсолютно здоровий чоловік, але примітивна особистість. Злочинці насправді рідко бувають психічно хворими. У хворого відбувається повна дезінтеграція особистості: мислення — в один бік, пам'ять — у другий, емоції — в третій, воля — в четвертий. Такій людині важко організувати щось довкола себе. Злочини коять здорові люди. Маніяк Анатолій Онопрієнко — нормальний "совєтський" чоловік: без Бога, без совісті, без моралі.
Є люди, що народжуються без вух, рук, носа, з одним оком. А є, що без совісті. Янукович — моральний каліка. Людина, здатна на підлі вчинки. Це один із варіантів психопата, але повністю дієздатного, девіант (індивід, що відмовляється жити за загальноприйнятими правилами. — "ГПУ"). Його поведінка відрізняється від звичної, але це не хвороба, це — розлад поведінки. Так само і в Путіна. Бо в КГБ моральні люди служити не йшли.
Тобто Путін — психічно здорова людина?
— Найлегше приліпити ярлик, що він — дурень. Путін підтримує образ "мальчиша-кибальчиша". Вигадує довкола ворогів, щоби відвернути увагу народу від власних же потреб і нужди. Він почав бліцкриґ із захоплення наших земель. На цьому не зупиниться — піде далі. Імперія зупинитися не може. Зупинка імперії — це її смерть. Вона мусить воювати. От у тому й небезпека. Кремль каламутитиме воду, бо спокій для нього смертельний. Як тільки Путін припинить агресивну політику, в Росії почнеться Пугачовщина.
А як охарактеризуєте Петра Порошенка?
— Має добру хватку. Амбітний. Думаю, амбіції Порошенка впишуть його в історію України. Бо ця риса спонукатиме здійснювати реформи. Він — господар для себе. Може бути непоганим і для країни.
Які риси відрізняють українців від західних європейців, американців, чого нам бракує?
— Вирізняємося щирістю душі, впертістю і співчутливістю. У країнах, які називають цивілізованими, про таке потрохи забувають. Натомість нам не вистачає європейської культурності й справжнього християнського виховання.
Наших людей за кордоном вирізняє й надмірне споживання алкоголю. Коли не знаєш мови, не маєш чим похвалитися в культурному відношенні, обмежений у грошах, єдине, чим можна підтримати свою гідність, — випити. А потім закусити, заспівати, побитися — ну, от ми такі. Дуже бракує культури. Але це переважно в людей за 40. Молодь зовсім інша: хочуть побачити світ, вивчають мови. Зараз головне — якщо й не сісти в європейський потяг, то хоч схопитися за ручку й бігти за ним. Назад дороги нема.
3 
1
Коментарі
1