— У США і конституція, і поправки — це "негативні права". Тобто державі заборонено ухвалювати певні закони проти громадян. А в українській Конституції є ще й "позитивні права". Наприклад, "кожен має право на працю". Що, людина може прийти до суду і сказати: за конституцією ви зобов'язані дати мені роботу? Суд того не в змозі зробити, — розповідає суддя Федерального суду США професор університету "Києво-Могилянська академія " 72-річний Богдан Футей.
Що змінилося в українській судовій системі за останні роки?
— Україна має хорошу Конституцію. Певні поправки можна зробити, але загалом її відкидати і приймати іншу — не бажано. Потрібно виконувати її. Якщо Україна сподівається стати правовою державою, цього треба дотримуватися.
2001-го ухвалили малу реформу судової системи. Бо судова система, прописана в Конституції, мала набути чинності через п'ять років після її ухвалення. Там теж згадується про суд присяжних, але після того, як це введуть до процесуальних кодексів. Їх ухвалили, але в них ані слова про суд присяжних. Тепер колізія. У конституції США, якщо щось гарантоване, я маю право подавати до суду. Не можна сказати — немає законодавства. Є право, я хочу ним користуватися.
Зміни Конституції 2004 року були неконституційні через процедуру ухвалення. Якщо мінялась система влади з президентської на парламентську, треба було провести референдум.
Чи мав право Конституційний суд скасовувати ту реформу?
— Конституційний суд має право на все. Хоч багато його постанов, зокрема щодо парламентської коаліції, суперечать одна одній. Більше того, тривалий час Конституційний суд не мав кворуму. Судді мали приймати присягу у Верховній Раді, а парламент не хотів приводити їх до присяги. Таким чином, одна гілка влади мала перевагу.
Що скажете щодо нового закону про судоустрій?
— Тепер президент має право розпускати суди. Якщо глава держави може ліквідувати суд, рішення якого йому не подобається, це величезна проблема. Друге: за Конституцією, найвищою судовою інстанцією загальної юрисдикції є Верховний суд, а зараз багато його повноважень передали до вищих спеціалізованих судів. Третя проблема: Вища рада юстиції дуже заполітизована, у ній є навіть голова Служби безпеки Валерій Хорошковський. Це треба змінити. Імідж України після такої реформи дуже втратив.
Попри все, Конституція 1996 року отримала міжнародне схвалення якраз через визнання прав людини. Прописано функції Верховного та Конституційного судів. Щоправда, потрібні були уточнення. Бо 98 суддів Верховного суду — це вже якась конференція, а не інстанція.
Американський суд зі скількох суддів складається?
— Із дев'ятьох. Президент Рузвельт хотів збільшити, бо йому не подобалися рішення цього суду. Але Конгрес відмовився це ухвалювати.
Що потрібно для незалежності судів?
— Зробити суддів фінансово незалежними та забезпечити прозорість системи. У США суддя має зарплату, яку ніхто не зменшить, що би яке рішення він ухвалив.
Коли грузинський президент Михаїл Саакашвілі був міністром юстиції, то звільнив усіх суддів. Вимагав, щоб усі пройшли тестування не лише з фахових завдань, а й психологічних питань. І тепер я не чую про корупцію у грузинській юстиції.
Я приймаю в себе молодих юристів з України. На словах вони дуже патріотичні. Потім вертаються в Україну, потрапляють на роботу в державні установи. Питаю: ви були такі активні на конференціях у США, чому ж тепер нічого не говорите? А вони кажуть: "Тепер наш час прийшов". Ось так. А насправді прийшов час, щоб Україна почала виправляти свій імідж. Усі українські опитування показують, що чи не найкорумпованішою є саме судова влада. Ніхто не шануватиме суддів, доки вони не почнуть шанувати себе.
Й українські, й американські судді мають кодекс судової етики. Але є велика відмінність. У США суддя розуміє: важливо не як воно є, а як виглядає. Як виглядає зле, не роби того. Найгірші санкції — виклик до керівництва, відсторонення від справ або навіть стаття у пресі. Цього всі остерігаються. Для українського судді недотримання етики не є підставою для дисциплінарної відповідальності.
Чи потрібен нам суд присяжних?
— Нинішній міністр юстиції Олександр Лавринович каже, що в Україні не було практики присяжних. Але ж існувала цілком європейська практика народних засідателів. Якщо юристи не вважають, що присяжні потрібні, тоді треба змінити конституційну засаду, щоб цього й не було.
Думаю, що суд присяжних — рішення самих громадян. Воно іноді викликає обурення. Але кожен має право ним скористатися, бо це права людини.
Нинішні процеси над Тимошенко та Луценком — політичні?
— Судді у США до політики не вмішуються, тому суть справи не коментуватиму. А провадження — так. Вважаю, те, що зараз не дозволяють медичний огляд підсудної власним лікарем — це проти засад верховенства права. Як і те, що адвокатам не дозволяють ознайомитися зі справою і допитати свідків. У США таке неможливо.
Ці процеси відображають стан справ в українській судовій системі?
— Я був майже дві години на процесі Тимошенко. У США суддя має мікрофон. Його чітко можна чути і розуміти. Тут я не міг зрозуміти, що суддя каже. Прокурори мовчали, то він поводився, як прокурор.
Юридичні кола, правничі організації, адвокати дуже мало говорять про те, як проводяться справи. Вони повинні заявити про це голосно.
Обама може зателефонувати в суд і попросити прикрити якусь справу?
— Мені це питання дуже часто в Україні ставлять. Напевно, тут справді є подібна практика, — сміється. — Якби до мене зателефонував хтось із Білого дому, я одразу б дав знати судовій адміністрації чи в Федеральне бюро розслідувань. Бо це або перевірка, або хтось хоче мене скомпрометувати. Я часто виношу рішення проти державної влади про фінансове відшкодування кількох мільйонів доларів. Але роблю це на підставі закону і прецеденту. Є апеляційний суд, куди можуть звертатися незадоволені моїм рішенням.
Американців часто називають суспільством адвокатів, бо подають у суд на будь-що. Це відповідає дійсності?
— Судяться всі, навіть якщо хтось на когось зле подивився. Якщо батьки вдарили дитину — їх за це можуть притягти за надужиття сили. Судові процеси дуже інтенсивні, але й тривалі та коштовні. До них доходять лише 5–10 відсотків справ. Решта залагоджується мирно. Коли сторони розуміють, що не виграють чи можуть програти — швидко домовляються. Є ще альтернативні рішення. Інший суддя бере справу, вислуховує сторони і каже, яке рішення ухвалив би. Це значно швидше, ніж офіційна справа. І сторони вирішують, чи продовжувати офіційний процес, чи простіше домовитися. Тобто все робиться для людей.
Натомість українська прокуратура має завеликі повноваження. Залишається таким же органом, як і за Радянського Союзу.
3 
1
Коментарі
4