9 травня біля пам'ятників воїнам майже не було державних прапорів

 

9 травня віднині може стати не лише "праздником со слезами на глазах", а й святом з кров'ю на розбитих головах.

Силові структури, які відають безпекою держави і нашою з вами, добре знали: "безсмертні полки" прямого стосунку до свята 9 травня не мають. У нинішньому виконанні — це елементи гібридної війни. І напустила їх на українські землі Московія. З тією ж метою, що й полки збройні.

Знали — і дали демократичне "добро". Дозволили прокотитися "русской весне" українськими містами. Наче 2014 року не під її шатами впустили на свої землі війну.

Було сподівання: влада знає, що робить. І візьме ситуацію з "полками" і полканами-верховодами під жорсткий контроль. Її справді складно звинуватити у бездіяльності. 9 травня діяла рішуче, впевнено. Не стримуючи себе у силових діях. Але силу було застосовано не до тих, хто проголошував біля наших святих місць сепаратистські й антиукраїнські гасла. І не до тих, хто славословив Путіна — прямого винуватця нинішньої війни. Зупиняла не тих, хто йшов із забороненою українським законом символікою, — її якраз несли, високо піднявши над головами.

Влада била й усмиряла тих, хто міг завадити зухвалому параду "полків". Била у Києві. Била у Харкові. Била у Дніпрі. Нерідко била превентивно, на випередження. Вирізняючи ймовірних порушників спокою і безпеки за мовою. За синьо-жовтою стрічкою. За вишиванкою. За будь-який знак чи ознаку, що вказувала на українство, на патріотизм.

Тобто робила те, що роблять з українцями у Московії й на окупованих землях Донбасу.

Стараннями влади біля пам'ятників загиблим у війні з німецьким фашизмом 9 травня практично не було наших державних прапорів. Свято було споганено колорадськими кольорами.

Кремль домігся бажаного. Україну розбурхано.

Добровольчий рух ОУН анонсує протестні акції. Попри зміну поліційного керівництва Дніпра, до помсти закликають побратимів побиті ветерани АТО. Встановлюються імена нападників і їхніх покровителів — аби спитати потім за законами вулиці. Лунають заклики "розгромити банд­формування "Опоблок" укупі з антидержавним Вілкулом, який, схоже, за прикладом колишніх господарів Донбасу пообіцяв Кремлю здати ласу Дніпропетровщину.

Аби заспокоїти побитих і не побитих, але принижених українців, владі доведеться докласти неабияких зусиль.

В Україні на обліку у ветеранських організаціях перебувають майже півтора мільйона "ветеранів Великої ­Вітчизняної війни".

Реальних учасників воєнних дій на кілька порядків менше. Усім їм — глибоко за 90 років. Вони фізично не здатні керувати цими структурами. Від імені реальних переможців фашизму діють відставники радянської армії, котрі стоять на промосковських позиціях. Вони радо підхоплюють усе, що йде з Кремля.

Путінський "безсмертний полк" навряд чи набув би в Україні розмаху без ветеранських організацій, що славляться своєю активністю. Які доволі щедро живляться з бюджету. Не дуже ризикуючи, припущу: ворожі акції 9 травня Україна у певній частині профінансувала сама проти себе.

Аби цього не відбувалося надалі, треба повсюдно зробити те, що зробив мер Дніпра. Борис Філатов, не гаючись, вже 10 травня оголосив про припинення фінансування ветеранських організацій. Крім ветеранів АТО.

І робити це слід без рішень на державному рівні. За місцевою ініціативою.

×