Національне антикорупційне бюро України і Спеціальна антикорупційна прокуратура гучно відрапортували про успіхи. Але промовчали про головне — не посадили жодного топ-корупціонера. Хоча органи повинні займатися питаннями корупції серед високопоставлених осіб. Приводом для піару став звіт антикорупціонерів за останні півроку роботи. Хоча насправді НАБУ розпочало діяльність близько дев'яти місяців тому.
За дев'ять місяців роботи антикорупціонери стали фігурантами рекордної кількості скандалів
За результатами роботи бюро обвинувальний вирок суду оголосили двом особам. І це — при напівмільярдному фінансуванні з держбюджету і майже 500 працівниках.
Зате НАБУ і САП вплуталися в політико-економічну боротьбу на боці одного з кланів у владі, "вождем" якого вважають Міхеіла Саакашвілі, а "сірим кардиналом" — його партнера, російського олігарха Костянтина Григоришина. Стосовно їхніх опонентів застосовують і "маски-шоу", і незаконні арешти, і залякування свідків, й інші методи епохи Януковича-Пшонки.
А ще нові антикорупційні структури не люблять критики. За відсутності результатів у директора НАБУ Артема Ситника й голови Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Назара Холодницького завжди винен хтось, окрім них — Генпрокуратура справ не передає, суди не такі рішення ухвалюють, Верховна Рада закон про "прослушку" спеціально для НАБУ не приймає.
Так, виявляється, парламент винен, що спійманого на хабарі суддю Дніпровського райсуду столиці Миколу Чауса не затримало Національне антикорупційне бюро, і він спокійно пішов у відпустку. Мовляв, не може НАБУ затримати суддю без згоди Верховної Ради. Віце-спікеру Оксані Сироїд довелося пояснювати — НАБУ й без згоди депутатів на затримання судді має право розслідувати справу і застосовувати до підозрюваного інші заходи. А після вироку суду, відповідно до Конституції, згоди парламенту на затримання судді не потрібно.
Головні "досягнення" в тому, що відомства Ситника й Холодницького стали фігурантами рекордної кількості скандалів. Ось найгучніші з них.
Справа проти Ситника, або контроль "домушників" за детективами
Джерело найгучніших скандалів — це склад Ради громадського контролю при НАБУ. На відміну від громадських рад інших відомств у бюро вона має особливе значення — без Ради не ухвалюють жодного серйозного кадрового рішення. Вона набирає детективів, які розслідують справи. Але в її склад входили люди з судимостями (у Дмитра Шерембея їх три — за квартирні крадіжки). Люди, які в деклараціях приховували свою нерухомість (Віталій Шабунін). Люди, які за законом не мали права суміщати роботу в Раді з депутатською (Олексій Гриценко на момент обрання до її складу був депутатом Київради).
Артем Ситник спочатку ігнорував вимоги відповідно до закону про НАБУ виключити з Ради скомпрометованих осіб. Потім таки змінив її склад. Але за зверненням нардепа Ігоря Луценка суд зобов'язав прокуратуру порушити кримінальну справу проти Ситника.
Корупціонер на чолі управління антикорупційного бюро
Наприкінці квітня цього року конкурс на посаду директора Одеського територіального управління Національного антикорупційного бюро виграв 33-річний Семен Кривонос. Міг затримувати корупціонерів не лише в Одеській, а й у Херсонській, Миколаївській і Кіровоградській областях.
Журналісти програми "Слідство. Інфо" з'ясували — восени позаторік Кривонос став фігурантом кримінального провадження за хабар в особливо великому розмірі. Очолюючи на Київщині Обухівський райвідділ держреєстрації речових прав на нерухоме майно, він із сільським головою Старих Безрадичів вимагав від підприємця $120 тис. за виділення земельної ділянки.
Декларація Кривоноса викликає чимало запитань. Наприклад, при заробітку 2 тис. грн на місяць він із дружиною володіє квартирою, будинком, 7,5 га землі.
17 червня, за два дні після інтерв'ю "Слідства. Інфо" з Кривоносом, він відмовився від посади директора Одеського управління НАБУ. Відомство оголосило новий конкурс. Але відповіді на запитання, хто допустив на одну з ключових посад у бюро корупціонера, суспільство так і не отримало. А Кривонос працює на Одеській митниці.
Янукович назавжди
Третій гучний провал — відсутність кримінальних проваджень проти стовпів режиму Віктора Януковича, що підпадають під пряму юрисдикцію НАБУ.
Сергій Льовочкін (глава Адміністрації президента у 2010–2014 роках. — ГПУ) та інші одіозні особи досі сидять у парламенті і заробляють на українцях.
Водночас бачимо дивну реакцію Артема Ситника на пропозицію передати його відомству справи з повернення активів "сім'ї" Януковича. А це — десятки мільярдів для держбюджету. На думку Ситника, якщо Генпрокуратура передасть ці справи до антикорупційного бюро, це загальмує розслідування. Мовляв, хто починав ці справи, той нехай і завершить. Це має вигляд як своєрідне самовикриття.
Добре, а чому тоді НАБУ самостійно не ініціювало жодного провадження ні по Януковичу, ні по його соратниках?
І ще — НАБУ рапортує, що з лютого по серпень 2016 року конфіскувало понад 411 млн грн, $75 млн і 7 млн євро. Загалом — понад 2,4 млрд грн. А в справі Онищенка фігурує взагалі 3 млрд грн завданих державі збитків. Однак бюро мовчить про головне. Це лише віртуальні цифри. Повернути гроші можна тільки в разі обвинувальних судових рішень у справах. Скільки років повертатимуть? Судячи з результатів роботи НАБУ — до нескінченності.
Тим часом активи Януковича та його сім'ї, за якими Національне антикорупційне бюро відмовилося проводити розслідування і повертати їх державі, становлять значно більшу суму — 33 млрд грн.
Антикорупційний прокурор вимагав хабар?
Виявилося, у керівника САП корупційні скелети в шафі. "Антикорупційного прокурора повинні допитати слідчі за вимагання хабара", — пише у "Фейсбуку" нардеп Віталій Купрій. Ідеться про вимагання $200 тис. у колишнього депутата Верховної Ради Криму Василя Ганиша.
Нещодавно ЗМІ опублікували заяву військового прокурора сил антитерористичної операції, що Назар Холодницький нібито потрапив "на гачок" колишніх заступників генпрокурора України Віталія Каська й Давіда Сакварелідзе. Купрій подав офіційне депутатське звернення, але Холодницький щосили намагається зам'яти скандал і не допустити відкриття кримінальної справи.
Розслідування зловживань НАБУ
Ще один гучний провал — так звана справа ОПЗ. Топ-менеджерів Одеського припортового заводу Сергія Перелому і Миколу Щурикова арештували детективи НАБУ, але вони виграли апеляцію й вийшли із СІЗО. Антикорупційне бюро і САП поспішали "зшити" справу проти них, що з'явилася, коли тривав конкурс із приватизації ОПЗ. Антикорупційні бюро та прокуратура навіть відмовилися враховувати висновки аудиту Держфінінспекції, що не знайшла порушень у діяльності керівників підприємства.
Ще НАБУ використовувало суддю Солом'янського райсуду столиці Андрія Макуху, проти якого саме ж відкрило провадження за порушення присяги. Суддя з зими очікує звільнення Верховною Радою. А перший заступник Ситника Гізо Углава — давній соратник керівника Одеської облдержадміністрації Міхеіла Саакашвілі, який міг бути зацікавлений у зриві приватизації ОПЗ. Адже його ціна вже обвалилася щонайменше на 4 млрд грн, а замість західних інвесторів заводом тепер цікавляться вітчизняні й російські олігархи.
Ця історія, як і попередні, гостро поставила питання про об'єктивність і неупередженість антикорупційного органу. Зрештою, Генпрокуратура призначила досудове розслідування правопорушень, скоєних самим НАБУ і суддею — за фактами зловживання посадовцями бюро своїм службовим становищем, можливого їх втручання в роботу судді й винесення завідомо неправосудного рішення суддею Макухою.
1 
1
Коментарі