У Тунісі розпочався судовий процес над 74-річним Зін аль-Абідіном бен Алі, який був президентом країни з 1987-го. Після масових протестів він утік до Саудівської Аравії.
Проти бен Алі висунули звинувачення за 18 статтями і 93 епізодами. Серед них — привласнення державних коштів, виведення грошей за кордон, незаконне зберігання та обіг наркотиків і зброї, політична боротьба з конкурентами у бізнесі. Загальний збиток державі оцінили у $2,3 млрд. За зраду батьківщини, вбивство і тортури йому загрожує страта.
Родина бен Алі, а це близько 100 осіб, контролювала компанії з оборотом у третину валового внутрішнього продукту Тунісу. Торік він становив $44 млрд.
— Клан президента бен Алі занадто багато підім'яв під себе, — каже директор московського Інституту Близького Сходу Євген Сатановський, 52 роки. — Контроль над третиною економіки правляча верхівка йому прощала, але почало доходити до 80 відсотків. Президентові порадили забратися геть. Верхівка використала настрої безробітної молоді для перерозподілу влади. Алі-баба утік, а 40 розбійників залишилися. Вони й приватизують конфісковане майно.
Суд першої інстанції присудив бен Алі 35 років ув'язнення. Але він не хоче повернутися у країну, щоб померти за ґратами. Доля єгипетського президента Хосні Мубарака, який сидить під домашнім арештом, для нього добрий урок.
— У Росії чи інших пострадянських країнах схожий судовий процес неможливий, —продовжує Сатановський. — Ми у цьому кіно були 1917-го і до початку 1990-х пройшли все, що зараз лише починається в арабському світі. По цьому мінному полю вони ходитимуть три покоління.
Еволюція краща за бунт. Бо він нічого не залишає після себе. Якби заколотники 1917-го уявляли, що буде з ними, їхніми родинами і країною, то ніколи не пішли б за більшовиками.
Коментарі