Заступнику голови партії "Фронт змін" Андрію Пишному глухота не заважає водити машину.

"Машину воджу із задоволенням. Проблем не маю, бо автомобілі сигналять на іншій частоті, ніж говорять люди. В ресторанах дратує шум, як тарілками стукають. Мені бракує музики. Я закінчив музичну школу, грав на баяні. Мама чомусь думала, що це мене убезпечить від Афганістану. Любив Джо Кокера, Pink Floyd, Dire Straits, Леонарда Коена, Б'яджо Антоначчі, "Океан Ельзи", джаз. Якщо чую знайому композицію, по ритму вгадую її та відтворюю в уяві. Музики, написаної після 2009-го, вже не знаю. Останній концерт, на який мене зводила дружина, – Дзуккеро. Це було влітку 2008-го. Я ще не хотів іти. Тепер постійно відтворюю його в пам'яті. Завжди любив якісний, потужний звук. Коли вже працював у Києві, зміг придбати першу якісну Hi-Fi апаратуру. Дотепер пам'ятаю, як її налаштовував. Вмикав "Океан Ельзи", заплющував очі й уявляв – де ударні, де акустична гітара, де стоїть соліст. Чую церковні дзвони. От якби музику можна було відтворити дзвонами", - зазначив Пишний.

Пишний втратив слух 3 роки тому, у 34 роки.

"Спочатку навіть не усвідомив, що відбулося. Збагнув після операції, коли майже добу був під наркозом. Коли вийшов, перше, що побачив – помаранчеву спортивну кофту дружини. Подумав: "Сонце". Лікарі казали: вчіть мову жестів. Але нею не розмовляє жоден із моїх друзів та оточення. Читати по губах неймовірно складно – виразно артикулюються лише 12 звуків. Якщо людина розмовляє швидко й нерозбірливо, або має вуса чи бороду – це катастрофа. Недавно з Олександром Пасхавером говорили в ефірі радіо "Свобода" про економіку. У Пасхавера – пишні вуса, і я його погано розумів. Допомогли потужні навушники радистів, мені одягли їх – і я вловлював зміст. Спочатку концентрував увагу на губах. А тепер можу дивитися людині в очі й читати з обличчя. Коли чогось або когось не хочу чути, мені достатньо відвернутися. Друзі знають: якщо втрачаю візуальний контакт із людиною, я її вже не слухаю. Буває, за тиждень по 10–12 книжок прочитую. Вакуум потрібно заповнити чимось. Себе постійно слухати неможливо", - додав політик.

Прочитати про життя Пишного після втрати слуху та як він заробив свої перші гроші можна у журналі "Країна" № 46 (99) за 2 грудня 2011 року.

×