Фото секс-символу 1950-х власник Playboy викупив за $500

Американська кіноакторка Мерилін Монро почала свою зіркову артистичну кар'єру з обкладинки журналу Life. Саме 7 квітня 1952 року опублікований номер видання з її обличчям встановив Мерилін як секс-символ 1950-х.

За даними Американського інституту кіно, вона й сьогодні входить до десятки найбільших кінозірок усіх часів, випереджаючи свою прижиттєву конкурентку Елізабет Тейлор.

 

Справжнє ім'я Мерилін Монро - Норма Джин Мортенсон. Майже все своє дитинство провела в прийомних сім'ях. Рано вийшла заміж за моряка і не отримала освіти. 1945 року Норма почала працювати на військовому заводі укладальницею парашутів. Там її помітив фотокор армійського журналу Yank. Її фото помітили модельні агентства. З ними дівчина підписала контракт. Це зумовило підписання через рік контракту з кіностудією 20th Century Fox.

 

Після розлучення вона вибілила волосся. Як псевдонім узяла дівоче прізвище своєї матері. Нове ім'я запропонували на кіностудії. Мерилін Монро два роки знімалась у другорядних ролях.

Перші акторські успіхи прийшли лише 1950 року. Критики відзначили роботу Мерилін Монро в стрічках "Асфальтові джунглі" і "Все про Єву". Завдяки цьому наступного року вона стала співведучою церемонії вручення премії "Оскар", де фільм "Все про Єву" за її участю мав 14 номінацій і отримав шість нагород.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Playboy зупиняє випуск друкованого журналу

Інтерес публіки до Монро був підігрітий скандалом, коли в березні 1952 року вийшов календар з невідомою оголонею моделлю, дивним чином на неї схожою. Замість того щоб заперечувати цей факт, Монро зізналася, що, перебуваючи у фінансовій скруті, три роки тому знялась у фотосесії ню відомого голівудського фотографа Тома Келлі.

Це зізнання справило неабияке враження на публіку, і численні видання вирішили помістити фото Мерилін Монро на обкладинку. Тому журнал Life став першим, хто опублікував її фото. Потім були People, People Today, Look, Cosmopolitan.

У грудні 1953 року на розвороті першого номеру Playboy було опубліковано фотографію оголеної Мерилін Монро з її ню-фотосесії 1949 року. Її викупив видавець Г'ю Гефнер у Келлі за 500 доларів.

 

Наступні два роки стали зірковими для Монро — головні ролі у фільмах "Ніагара", "Джентльмени віддають перевагу блондинкам", "Як вийти заміж за мільйонера" принесли їй міжнародну славу. Хрипкий голос, струнка фігура і природна фотогенічність Монро затьмарили її акторську невпевненість, якої вона ніяк не могла подолати.

Стомившись від образу "тупої блондинки", 1956 року Мерилін Монро переїхала до Нью-Йорка, де почала брати уроки акторської майстерності у Студії акторів Лі Страсберга.

 

До серйозних ролей вона повернулася 1959-го і знялась у "Дехто любить погарячіше (У джазі тільки дівчата)" з Джеком Леммоном і Тоні Кертісом. Ця роль принесла Монро нагороду "Золотий глобус" за "кращу жіночу роль у комедії" і зірку на Алеї слави в Голлівуді.

Останньою роботою Монро, що вийшла на екрани, став фільм "Неприкаяні", знятий 1961 року за сценарієм її третього чоловіка - письменника Артура Міллера. Як і попередній "Займемося коханням", він виявився невдалим, а контракт на зйомки наступного, "Дещо повинно статися", було з Мерилін Монро достроково розірвано студією 1962 року через безпричинне пропускання зйомок.

У ніч з 4 на 5 серпня 1962 року її знайшли вдома в Лос-Анжелесі. Її несподівану і дивну смерть від передозування снодійним багато обговорювали у пресі. Вона ще й викликала хвилю самогубств, коли сотні американок наслідували приклад Мерилін Монро.

×