Голова Харківської облдержадміністрації Михайло Добкін захистив дисертацію, і йому присвоєно вчений ступінь доктора юридичних наук. Раніше, у 2009 році Добкін захистив дисертацію на тему "Адміністративно-правовий статус виконавчих органів міських рад" і став кандидатом юридичних наук.
Ступень доктора наук — це біжутерія, яка обов'язково повинна прикрашати біографію можновладця. Але не варто забувати, що всі ці ступені — це не просто якийсь папірець — це ще й дуже складна система, яка включає і викладання, і керування науковою роботою інших аспірантів, дипломів тощо. Та й сама наукова робота відбирає дуже багато уваги і дуже багато всіляких формальностей. Тому зрозуміло, що дисертація Добкіна - це фікція.
А головне, варто послухати, що говорить пан Добкін, або почитати, що йому пишуть, і відпадуть всілякі сумніви щодо його ступеню.
Доктора наук робить не диплом. Доктора наук робить лексика, факти, якими він оперує, манера спілкування. А якщо взяти гопніка і дати йому 33 нагороди, Героя України, три дипломи професора, - то він все одно він залишиться гопніком. І тут нічого не вдієш. І в цьому випадку ми маємо справу саме з такою ситуацією.
Сьогоднішнім можновладцям всі ці ступені, дипломи та книжки потрібні так само, як свого часу у 19 століття новітня буржуазія купувала собі титули і маєтки. Мольєр про це дуже добре написав у п'єсі "Міщанин-шляхтич". Цей твір якраз про таких людей.
У будь-якої культури — тоді це шляхетська, а тепер це фактично культура наукова, інтелігентська, є своя ієрархія. Оскільки вона існує і не має самоцінності, то для того, щоби зайти в цю ієрархію, ти маєш покласти на це частину свого життя. Так само для того, щоби стати доктором наук — ти маєш бути відповідно вихований, отримати освіту. А нинішні можновладці вважають, що можуть це купити. Найняти якогось викладача, який навчить елементам і потім і виходять такі собі пани Журдени (герой "Міщанина-шляхтича" - ред.) в чистому вигляді. І це не сьогоднішній феномен, не вчорашній і навіть не позавчорашній.
Справа в тому, що ми всі теж знаходимося в невеличкій облуді. Спочатку ми думали, що гроші взагалі жодної ролі не грають, а потім у 90-ті роки, ми раптом всі увірували, що гроші — це головне, і що все вимірюється в грошах. Сьогодні ж ми приходимо до тями і говоримо про те, що "люди добрі, не можна купити шляхетне виховання". Можна купити диплом, але не можна купити освіту, наукових ступінь, бо ти все одно від цього науковцем не станеш. І тому, знову так,и ми сьогодні повинні в цьому переконатися. І для цього нам і потрібні такі комічні персонажі. Це література в чистому вигляді.
Це наука нам з вами, про те, щоб ми зрозуміли, що не все вирішують гроші, не все купується і продається. І те, що вони смішні, і те, що ми з них сміємося вже сотні років - це більш переконливо для нас свідчить про те, що ми живемо в іншій системі цінностей. І ті, хто починають затягувати свою грошову примітивну пісеньку "два долари краще за один" — стають об'єктом для сміху і глузування. І слава Богу.
Ці тенденції і далі будуть. Але їх можна долати гумором та сміхом. Такі люди так виховані і вони вважають, що начепивши на себе брязкальця — стають кращими. Але все не так.
Осміюючи їх, говорячи їм правду, говорячи людям правду - тільки так можемо позбавитися від цього. Це єдина зброя, тому що грошей у них точно більше.
3 
1
Коментарі
29