Середа, 27 серпня 2008 15:28
Андрій Бондар
Андрій Бондар
Андрій Бондар

Українська загроза

 

Мені страшенно не подобаються в людях дві речі. Перша — коли поляки розмовляють російською. А друга — коли росіяни розмовляють українською. І перші, і другі вважають, що знають ці мови, але ганебно проколюються в кожному другому слові. І мені за них стає соромно.

Насправді проблема не в поляках і росіянах, а в моєму дурнуватому соромі за інших людей, який, підозрюю, є чимось некерованим. Чомусь особливо соромотворчими для мене виявляються саме мовні питання.

Розмова з російськомовними українцями в мене завжди клеїться. Я ніколи не маю до них жодних претензій. І так само бажав би, щоб і до мене ніхто їх не мав. Тому це нормально, коли ми розмовляємо кожен по-своєму. Але іноді десь на десятій хвилині у моїх співрозмовників починається "ломка":

— Ничего, что я по-русски?

Ничего, что я по-русски?

Далі йдуть виправдання. Але мені соромно, бо нормальна людська розмова сходить на пси через те, що цей конкретний чоловік або жінка вбачають у мені емоційну загрозу. Їм ніби стає тісно поруч із людиною в одному часі та просторі, обмеженому кордонами одної держави і грошової одиниці, але яка розмовляє по-іншому.

Так само соромно за людей, які починають виявляти ознаки екзальтації. Нещодавно знайомлять мене з одним чоловіком, і приятель немовби попереджає його:

— Но имей в виду, Андрей розмовляє на щирій українській мові.

Такі речі мене одразу паралізують. Тоді я просто гину від сорому. Ненавиджу цей жахливий совєтський  штамп, тому що мене просто пересмикує, коли хтось каже "розмовляти на мові". І звідки вони взяли, що українська мова якось по-особливому щира? Звичайна мова, за яку не соромно.

Зараз ви читаєте новину «Українська загроза ». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

50

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Погода