Мене, як і більшість людей, мордованих антигуманною стоматологією радянського зразка, важко переконати в тому, що сучасна зубопротезна практика безпечна, безболісна і людинолюбна. Хоча рідко тепер зустрінеш лікаря, який би не перепитував у вас щохвилини: "Не болить?"
Кілька тижнів тому я надломив зуба. І сталося це не на канонічній території найдорожчої в Україні стоматології, а на малій батьківщині, звідки походить пам"ять про осоружний запах миш"яку і палених зубів. Перед походом мій брат каже:
— Взагалі-то, зубний лікар, як і гінеколог, у людини мусить бути один-єдиний?
Психіатри не помиляються
Але що робити, коли болить? Записався я у платну клініку, де все було як у Києві, навіть лікарева посмішка. За 20 гривень мені поставили ліки й тимчасову пломбу на п"ять днів, яка не витримала й двох. Ситуацію довелося виправляти вже вдома.
Київська лікарка одразу перейшла в наступ.
— Хто вам ставив ці пломби? Ого, який камінь! Який карієс! Хіба так свердлять канали?
Їй явно не подобалася робота попередників. Я вислухав лекцію професіоналки, яка коментувала кожен свій крок, скликала консиліуми і двічі водила на рентген. Недобитий нерв виймався без наркозу, і я згадував про Христові рани, судомно стискаючи кулаки. З клініки вийшов з новою тимчасової пломбою і спухлим ротом.
Наступного дня мене чекала третя серія зубовного скреготу, коління ясен і запаху паленого зуба. Нова лекція про катастрофічний стан зубів та іронія на адресу попередників. На деякий час мені здалося, що, крім стоматології, в житті більше нічого не існує. Так і політики вважають, що весь світ — це політика, футболісти думають, що футбол — це весь світ? І лише, здається, психіатри не помиляються.
1 
1
Коментарі
1