Середа, 06 лютого 2008 15:23
Андрій Бондар
Андрій Бондар
Андрій Бондар

Професор Щур

 

Я солдат незалежної України! Я знаю історію України як свої п"ять пальців! — часто ні сіло, ні впало горланив посеред лекції наш педінститутський викладач вітчизняної історії.

Старий фронтовик на прізвище Щур із довгими патлами і блискучою лисиною був більше схожий на божевільного композитора, ніж на знавця історії. Горланячи, він неодмінно демонстрував свої розчепірені пальці. Це водночас було схоже на своєрідну присягу старого забудькуватого генерала і своєрідну демонстрацію сили. Але іронія полягала в тому, що на долоні правої руки професора бракувало вказівного пальця.

Аудиторія давилася сміхом, бо й насправді було весело. Однак  мене завжди переслідувало враження, що палець на своєму місці. Принаймні я його бачив — невидимий людському зору палець існував у моїй голові й безпардонно нишпорив у мозку.

Аудиторія давилася сміхом

Це була звичайна нав"язлива ідея. Я чомусь уявляв, як погано озброєного солдата Щура кидають в атаку на німецькі танки. І він, рятуючи молоде життя, відгризає собі пальця. Або відстрілює наганом. Або затискає в лещатах… Адже саме вказівний відповідає за натискання гашетки! Для мене детективна "Історія вказівного пальця солдата Щура", яку я писав у своїй уяві, була стократ цікавіша за  "Історію України", що він нам її безнадійно викладав.

Професор Щур цікавив мене насамперед як неіснуючий палець, який, залежно від настрою, бував або героєм-пацифістом, або жалюгідним боягузом. Боявся бути убитим і боявся вбити. Що могло бути страшнішим на війні? Один палець тепер знає, як воно там усе насправді було. Знає, та не скаже. Хоч живий-живесенький, як і все справжнє на цій землі. Отак вони тепер і лежать: професор Щур у своїй могилі окремо, а його вказівний палець у моїй голові — окремо. І так буде до кінця цього світу.

Зараз ви читаєте новину «Професор Щур». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

22

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Погода