Ексклюзиви
Понеділок, 20 березня 2006 17:28
Андрій Бондар
Андрій Бондар
Андрій Бондар

Повертайся, брате!

 

У коридорі, за дверима моєї одинадцятиметрової келії, щовечора тусується молодь. Хлопці смітять і голосно розмовляють, перекочуючи по бетонній підлозі пляшки з-під пива і джин-тоніка. Нормальні герої нашого часу.

Вони постійно курять "драп" і говорять усе голосніше. Спочатку я сердився і хотів викликати міліцію. Потім постарався влізти в їхню шкуру і зрозумів: їм насправді нема куди подітись і мій "стук", окрім зворотної агресії, не викличе нічого. А так — сидять і охороняють мою хату. Хоча що там візьмеш, окрім книжок?

До мене іноді долітають їхні розмови, як з того світу.

— Поедем в село к моей бабке. Ей уже девяносто семь лет. А она сотку выпьет и песни на украинском поет. Она еще при царях жила? — каже один.

І я уявляю бабусю, яка у війну, мабуть, танки зупиняла і землянки копала.

Їхній "брат" потрапив у "мусарку"

Сезон сидіння починається з першими холодами і закінчується з настанням тепла. Я навчився не реагувати на них, вмикаючи музику. Але одного разу не зробив цього — аж надто цікавою була їхня розмова. З неї я довідався, що їхній "брат" потрапив у "мусарку" і йому загрожує "срок". Вони по черзі, пересварюючись і зриваючись на крик, писали йому колективного листа.

— А в конце надо написать: "Брат, мы тебя помним!".

— Не, надо написать: "Брат, мы тебя помним! Возвращайся скорей!".

Це тривало до третьої ночі і, здавалося, не закінчиться ніколи. У цих озлоблених хлопчаках я вперше побачив добрих людей.

Прийде весна, вони покинуть насиджене місце і відлетять у теплі двори. Я також дуже хочу, щоб їхній "брат" якнайшвидше повернувся.

Зараз ви читаєте новину «Повертайся, брате!». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Погода