Кілька днів тому я став свідком ідіотської ситуації. На залізничному переїзді в нашому селі семафори довго горіли червоним. Було настільки спекотно, що від сонця аж млоїло. Я прилаштувався до черги з кільканадцяти машин і смиренно чекав. Аж раптом із такої ж довгої, тільки зустрічної, вервечки вирвався помаранчевий "шевроле".
І, звісно ж, попер через колію. Від палючого сонця він усім нам, либонь, здавався звичним фактом життя: комусь із наших людей завжди треба першим.
От він мчить — безкарна сонячна куля, і я встигаю помітити масне обличчя опасистого чоловічка, десь за 50. А одразу за ним, на білій "дев"ятці" — воїни апокаліпсису із синіми номерами. Азарт мисливця, вогонь в очах, пристрасть. Як же ж: проїхав на червоне… не зупинився на вимогу… Той, що на місці водія, матюкається так голосно, що аж пітніють шибки. Той, що справа — хтиво поляскує смугастою палицею по руці. Вони женуться за ним і, напевно, наздоженуть. А той, на "шевроле", навіть не підозрює, що його чекає неприємна історія…
Матюкається так голосно, що аж пітніють шибки
Таких ідіотських ситуацій щогодини в нашій країні відбуваються сотні. Подумав тоді про розвиток сюжету, де на місце водія "шевроле" ставлю себе. От він, щасливчик, відривається від них і зникає в хащах. А вони й не встигають номер записати!... От його наздоганяють і спочатку забирають права, а потім обдирають, як липку. Або садять до себе в машину і розігрують поганого-доброго міліціонера.
— Що це від вас спиртним пахне? — питає поганий.
— Та ні, це ж ви, навєрно, лікарства пили? — підігрує добрий…
Існує ще один варіант. І мені він чомусь видається найменш приємним. Просто всі вони грають в одній команді. Просто разом їдуть, наприклад, на пиво.
2 
1
Коментарі
11