Один мудрий чоловік колись сказав: "Не кажіть, що людина добра, а зробіть так, щоб їй було вигідно бути доброю". Я завжди згадую цю фразу, коли бачу немотивовані прояви людської доброти. І мені подобається, що часто я не знаходжу причин для її виникнення. Хоч вони, напевне, існують.
Бентежить інше: кому цей мудрий чоловік говорить "Не кажіть"? До кого при цьому звертається? Хто саме мусить зробити так, щоб людині було вигідно бути доброю?
У нас же часто кажуть фразу "не кажи", коли вже все сказано. Хтось говорить: "Оце добра людина…", а ти у відповідь: "Та не кажи". Ти погоджуєшся, але водночас ніби затикаєш співбесіднику рота, бо так у нас погоджуються — затикаючи рота, така в нас мова.
Або кажуть: "ну, вибач…" або "ну, дякую…" Але при цьому не вибачаються і не дякують, а приховують у словах їдку іронію, глузують чи навіть ображаються. Слова перестають означати те, що вони зобов"язані були означати.
Мій знайомий якось назвав відомого бізнесмена "нью-йоркським євреєм". Він аж ніяк не збрехав і не злукавив. Бізнесмен справді був євреєм і походив із Нью-Йорка, тому фраза з погляду логіки була цілком коректною. Проблема в тому, що деяким людям подібна інформація здається надмірною, за нею тягнеться невидимий шлейф недолікованих травм і затамованих образ.
У нас погоджуються — затикаючи рота, така в нас мова
Чомусь можна сказати "чиказький поляк" або "польський українець", але назвати єврея євреєм досі вважають проявом юдофобії. Мовляв, на що ти натякаєш — краще помовч. Бо якщо кажеш, значить маєш на думці щось недобре. Бо хіба може українець просто так, без лихої думки, наректи єврея євреєм, навіть якщо він таки насправді єврей, та ще й бути при цьому добрим?
5 
1
Коментарі
11