"Його серце лежить у краківському кафедральному соборі" — неодноразово доводилося читати у книжках про минуле. І таких прикладів, коли відокремлюють серце від тіла — безліч. Тіло ховають на цвинтарі, а серце, якось перед тим обробивши, вміщують в іншому місці. В якихось мармурових кубах, кам'яних контейнерах. Бачив колись на власні очі такий куб із серцем Тадеуша Костюшка у Варшавському Королівському палаці.
Смертознавці, мабуть, добре знають, що це за традиція — відокремлювати серце від тіла. Але невже люди і справді думають, що серце — вмістилище всього найкращого? Якщо найкраще, то чому зупиняється? Чому й далі не калатає окремо від тіла? А може, калатає, а нам про це невідомо? Сердечні справи — тонкі. А де тонко, там і рветься.
Живий, у реанімації
Кілька днів тому в мого польського друга стався інфаркт. Йому вже під 70, тому начебто нічого дивного. Натомість був страх. Так завжди, коли біду не бачиш на власні очі. На есемески Богдан не відповідав, а скупі рапорти друзів не повідомляли нічого певного, окрім обнадійливого "живий, у реанімації".
Доки не з'ясувалося, що небезпека відступила і його вже перевели з інтенсивної терапії у звичайну, щоб невдовзі виписати, я кілька днів буквально ходив із Богдановим серцем у лівій кишені своєї сорочки. Ходив та бажав польським кардіологам кваліфікованості, його родині — мужності, а його ангелам — доброти. Ходив і відчував, що все в моєму житті зосередилося навколо його серця — хворого та далекого, яке невідступно весь час було поруч.
Росіяни мають гарний зворот — "скрепя сердце", який наші люди часто вживають як "скрипя сердцем". І цей неправильний варіант тут у цій ситуації найвлучніший: всюди скрипіло Богданове серце. Аж доки не отримав від нього листа, а в ньому — жарт. Аякже, все в цьому житті було та є великим жартом. І серце, окреме від тіла — також.
2 
1
Коментарі
10