Ексклюзиви
Понеділок, 12 червня 2006 18:17
Андрій Бондар
Андрій Бондар
Андрій Бондар

Чайна церемонія

 

Від свого польського приятеля я колись почув кумедну історію. За часів Брежнєва на екскурсію до НДР прибула група радянських професорів. А опікуватися ними доручили чомусь не німецькому колезі-професорові, а якомусь полякові. Він водив їх цілий день Східним Берліном, усе показував-розказував, а на вечерю завів до якогось ресторану.

І приносять їм чай. Не просто чай — уже розведений і з цукром, як у радянському поїзді, — а все окремо: окріп у горнятку, рафінад і чайний пакетик на блюдечку. І стали думати радянські професори, як усім цим скористатись. І не додумалися ні до чого мудрішого, як запитати про це у брата-слов"янина.

— Ой, а ви не знаєте? — здивувався той. — Це новий європейський спосіб пиття чаю. Пакетик берете в праву руку і встромляєте собі в ротовий отвір. Потім за кожну щоку закладаєте по кубику цукру або два — хто як любить. І тоді все це запиваєте окропом. А в кінці ретельно висмоктуєте вологу з пакетика і кладете на блюдечко.

І вся група світил радянської науки, як за наказом, заходилися виконувати рекомендації польського веселуна. Сидять за столом поважні бородаті дядьки в окулярах й між ними — обов"язковий гебіст, який також ні про що не підозрює? І в усіх із рота звисає біла ниточка з етикеткою.

В усіх із рота звисає біла ниточка з етикеткою

Не знаю, що потім сталося з тим польським веселуном. Мене по-справжньому тішить, що нині всі люди на світі знають, як користуватися чайними пакетиками. Усі без винятку: й афганські моджахеди, і лаоські комуністи, і радянські професори. Хоч останніх уже й не існує на світі як класу.

Але існую я. І п"ючи якийсь "Ліптон" на шнурочку, щоразу відчуваю, що мудрий поляк мав рацію. Адже після такої процедури блюдечка завжди залишаються сухими.

Зараз ви читаєте новину «Чайна церемонія». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Погода