Всім треба допомогти

Знайому обікрали біля цирку в Києві. Поки купувала в кіоску сік, циганки з кишені витягнули телефон.

- Я їх щодня біля того кіоску бачила. Нічого не купують, тільки труться біля покупців, - розказує Людмила. - Одразу написала заяву в міліцію. Ті тільки руками розвели: "Телефон мы вам не вернем. Зачем такие дорогие вещи покупаете? Сами вора соблазнили".

За день Люда знову зустрічає тих самих циган біля того самого кіоску.

- Три рази в міліцію дзвонила. Кричу: їдьте сюда! А там усі на обіді. Приїхали двоє молоденьких. Закрутили циганкам руки. Ті плачуть, пробують відкупитися. Одну відпустили за грошима. Привезла 7 тисяч гривень. Половину мєнти мені за телефон віддали, а решту між собою поділили.

Зачем такие дорогие вещи покупаете? Сами вора соблазнили

2009-го у мене вкрали ноутбук. Вчилася тоді на четвертому курсі, жила в гуртожитку. Повернулася з пар - кімната відчинена. Тільки мишку злодії відключили й залишили на столі. Збігаю на вахту викликати міліцію. Двоє дівчат кажуть, що бачили чорнявого хлопця з моїм сірим комп'ютером.

Три міліціонери приїхали за 4 години.

- Дуже до вас спішили, але по дорозі рятували дядька, якого дерево привалило. А в сусідньому будинку алкоголік на жінку з ножем кидався. У нас міліція з народом. Усім треба помогти.

Пишу заяву, віддаю мишку на відбитки пальців.

- Хочете назад ноутбук, підіть на радіоринок. Знайдете свій, викликайте нас. Попробуємо домовитися з продавцем.

Уранці з дівчатами, які бачили злодія, йдемо у відділок зробити фоторобот.

- Чого прийшли без попередження? У нас же комп'ютер один, і той зараз на ремонті. Від руки малюйте, кого ви там бачили.

За тиждень крадуть ноутбук однокурсниці Тані.

- Їздила у відділок, - каже вона. - Там уже комп'ютер поремонтували. Слідчий мої покази лівою рукою записував, а правою на компі пасьянс розкладав. У нього мишка зламалася, то він твою підключив - така зелена, з білими кнопками. Сказав, що жодних відбитків на ній не знайшов.

Мишку мені не повернули. А ми з Танею за місяць купили нові ноутбуки.

×