– На Юліну тисячу я в санаторій з'їздила, на Вітіну – чоловік поросят купив. А на Вовину що? Хіба то гроші зараз? – каже сусідка Ольга Володимирівна.
Із чоловіком вони все життя працювали інженерами. Зарплату відкладали на "Волгу".
– Майже всю суму зібрали, аж тут – Союз розвалився, – згадує. – Частину грошей чоловік встиг зняти. Тільки на машину вже не хватило. Купили телевізор.
Заморожені вклади почали повертати 2008 року, коли прем'єром була Юлія Тимошенко.
– Тоді за тисячу гривень можна було 150 доларів купити, а тепер – 35, – порівнює Ольга Володимирівна. – Через цю подачку із сином посварилися. Каже, що пенсіонери покладуть економіку на лопатки. Він директором у школі працює. Сердиться, бо з бюджету забрали 5 мільярдів, які мали йти на освіту.
Баба Катя з Луцька теж не приховує гніву. Через карантин закрили ринок, де вона торгує.
– Толку з тієї тисячі, як вийти нікуди не можна. Я за день могла більше вторгувати. А тепер дві морозилки сиром забиті. Молоко поросятам виливаємо, – каже. Але щодня питає листоношу: "Любаню, ще тисячі не дали?"
О сьомій ранку прокидаюся через сварку у дворі. На лавці сіли погрітися три пенсіонерки із сусіднього дому. Радяться, на що витратити тисячу від Зеленського.
– Таблетки на два місяці візьму, – планує сутула у квітчастій хустці.
– А я правнуку на свадьбу відкладу. Через карантин її перенесли. Тисяча гривень – це не замало? – запитує у подруг та, що з золотими зубами.
– Я мабуть тих грошей не побачу. Невістка забере, – закладає за вуха сиві кучері найстарша.
– Теля ще в дупі, а ви вже з ножем стоїте, – кричить із балкона син останньої. – Швидко по домах розбіглися, бо поліцію викличу. Як оштрафують на 17 тисяч, будете радитися, де взяти
1 
1
Коментарі
1