Ексклюзиви
Неділя, 28 січня 2018 17:00
Анна Чирук
Анна Чирук
Анна Чирук

Бити чи не бити?

– Андрюха смерті не боявся. Раз куримо з ним після бою, а він дивиться мені в очі: "Як думаєш, уже зрубали дерево, з якого мені зроблять домовину?" – каже львів'янин Павло над могилою побратима у роковини його смерті.

Воювати поїхали разом. У товариша поцілив снайпер. Павло вижив завдяки дзвінку матері. Щоб вона не чула пострілів, сховався у бліндажі.

За час нашого знайомства він не раз нарікав на батьків.

– Постійно ставлять мені палиці в колеса, – говорив. – Усе дитинство били і вчили, щоб жив, як вони хочуть. Відмазали від армії, хоча я служити хотів, а не в університеті на геолога вчитися. На третьому курсі пробували відкупитися від дівчини, яка від мене завагітніла. Спочатку гроші на аборт пропонували, потім сплатили кілька тисяч доларів її батькам. А ми на восьмому місяці з Лєркою розписалися. Живемо сім років душа в душу.

На відміну від Павла, молодшому брату батьки дали повну свободу. За куріння коноплі на подвір'ї школи його мало не відрахували з випускного класу.

– Тато брата не лаяв. Сказав, що переросте. А коли той не вступив до університету, взяв кредит у банку і всунув його на найдорожчий факультет. На "міжнародних відносинах" Ванька провчився два роки. Звалив на Рівненщину бурштин копати. За місяць купив тачку, за півроку заробив на квартиру. Але житло програв у покер, а на джипі переїхав вагітну.

– Не того сина били, – плакала мати, коли суддя зачитував вирок. Івана посадили на сім років.

Павло знову пішов в АТО. Перед Новим роком удруге ледь не загинув. Відстав від групи, коли товариші піді­рвалися на вибухівці.

– Знову мамка подзвонила, – розповідає на Різдво. – Жалілася на невістку: "Внук від рук відбився. А Лєра боїться взяти ременя. Питає в нас із батьком: "Бити чи не бити?"

Зараз ви читаєте новину «Бити чи не бити?». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Погода