Ексклюзиви
Субота, 10 травня 2014 11:10
Андрій Янович
Андрій Янович
Андрій Янович

Правда для спецназу

За місяць до початку Майдану я продавав через інтернет свою стару гітару. Купити її вирішив хлопчина, який при зустрічі сказав, що служить у спецназі. У якому – назвати не захотів. Зате з радістю ділився спогадами з весілля, де був гостем. Молодий також був спецназівець. Їхній командир прислав до ресторану бойову групу в повному спорядженні. Поклали дружб лицем до підлоги й викрали молоду.

– Командир казав: якщо хочемо, то можуть і світло-шумову кинути.

Під кінець розмови підійшла дівчина спецназівця. Він розрахувався за гітару й подався з нею до парку. Ввечері дружбан мав почати вчити його пісень про спецназ.

Згадую цього 2-метрового хлопця, читаючи новини зі Слов'янська. Уявляю, в якій дупі зараз почуваються такі, як він. Весільно-гітарний спокій обірвався подіями у центрі Києва. Доводилося тижнями мерзнути, ховатися від бруківки і коктейлів Молотова, ненавидіти "майданутих" і врешті спільно з тітушками й російськими агентами бити і стріляти в них. Так командувало начальство. Такою була їхня правда.

Потім правда різко помінялася. "Майдануті" офіційно стали Героями Майдану, а тітушки – ворогами. Тепер треба атакувати тих, із ким стояв пліч-о-пліч.

Трьох спецназівців сепаратисти взяли в полон. Якби не побили їх, можна було би припустити, що ті перейдуть на бік "народного мера". А після його арешту повернулися б на службу Україні. Бо чого ще можна очікувати від людей, яким так часто міняють правду?

Зараз ви читаєте новину «Правда для спецназу». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

1

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Погода