Уявіть собі запаяну скляну ємність, куди поступає тільки "Кисельов ТВ". Все. Інші технічні доставки інформації до Криму - ліквідовані. Мобільні оператори всі грохнуті. Дзвінок у Крим - лише дорогий міжнародний роумінг. Інтернет прокладають із Краснодарського краю через Керченську переправу. До середини-кінця осені мають довести і зробити всю розводку. Усіх інтернет-провайдерів на півострові перереєстрували за російським законодавством.

Тепер кожен з них змушений зберігати історію всіх заходів клієнтів на будь-які сайти. І на першу ж вимогу ФСБ, без всякого рішення суду, зобов'язаний ці дані надати. ФСБ знатиме все, куди заходите, які сайти читаєте і скільки лайків ставите. Російські спецслужби вміють ламати пошту й залазити в переписку в соціальних мережах. За слова "Крим - це Україна" або "Росія - окупант" навіть у черзі в магазині можуть дати 3 роки арешту. Якщо напишете про це у ЗМІ чи блозі - посадять на п'ять.

І якщо людину, навіть абсолютно проукраїнських поглядів, помістити в оцю кримську атмосферу, за три-чотири місяці вона "попливе". Чуєш тільки, який великий Путін і яка велична Росія. А в Україні - націоналісти, "Правий сектор". Волею-неволею починаєш піддаватися зброї масового ураження. Тому всі активісти й незалежні ЗМІ звідти поїхали. За останній рік - 30-40 тисяч людей.

Без російського паспорта у Криму ти ніхто. Не можеш ні працювати, ні вчитися, ні отримувати пенсії. Просто нічого. Спершу чимало людей хотіло зберегти український паспорт. Бо з Києва сказали, що все розуміють, і тих, хто матиме український паспорт, вважатимуть своїми громадянами. Але за наявність обох громадянств окупаційна влада почала штрафувати. Окрім того, у Росії діє досить жорстка міграційна політика, коли на кожен рік для іноземців встановлюється квота на працевлаштування. У Криму вона становить 5 тис. людей на населення 2 млн. Така сама квота на вид на проживання. Одне слово - або приймай громадянство, або звалюй. Зрештою, ще ж є правило про 90 днів перебування на території РФ.

Як і політичні активісти, так і кримські татари у Криму - "нелояльне населення". На останніх спершу намагалися вплинути казанські татари. Приїжджав навіть їхній муфтій. Але не вийшло. Тому стали відрізати голову. Вигнали кримськотатарських лідерів - Мустафу Джемілєва, потім Рефата Чубарова. Думали, що без них зможуть перевербувати членів Меджлісу. Арештували Ахтема Чийгоза, який фактично був його головою. Далі почались обшуки, залякування, затримання. Люди зникали, деяких не знайшли досі, а декого і знайшли, але неживими. Але з кримськими татарами в Москви буде довгий процес боротьби.

Прихожани церков, окрім Московського патріархату, - теж "ненадійний елемент". Тому у церков теж були жорсткі часи: обшуки, затримання священнослужителів, арешти. До 1 березня всі повинні були перереєструватися відповідно до російських законів. Більшість цього не зробила, тому відтоді існують у Криму незаконно.

Відбувається експропріація, яку Росія називає націоналізацією. Якщо держава вирішила, що ваша власність їй потрібна для виконання своїх функцій, то націоналізувавши її, зобов'язана компенсувати її вартість. Але про це в Криму не йде й мови. За перші 7-8 місяців забрали муніципальну і державну власність: порти, "Чорноморнафтогаз", нафтові й газові родовища, сільськогосподарські підприємства, майже 140 санаторіїв. Всього 400 об'єктів.

У січні-лютому взялися за приватну власність: 270 об'єктів у Криму і 30 у Севастополі. Серед них приватні медичні клініки, хлібокомбінати, автопарки, майно мобільних операторів. Буде наступна хвиля, бо до 1 березня всі господарчі суб'єкти мали перереєструватися за російськими законами. Інакше будь-яке майно держава забирає у свою власність. Після анексії Криму ми Росії взагалі нічого не винні по життю. У нас нашого майна там стільки лишилося. Взяти хоча б "Чорноморнафтогаз" із "вишками Бойка", які коштують до мільярда доларів.

Взагалі не розумію логіки Москви. Якщо я хочу розширювати "русский мир", то маю показати всім, що тепер Крим живе краще, ніж до анексії. А в них що? Репресії, інформаційний вакуум і повне безправ'я щодо власності. Всі гайки Путін там закрутив за рік. Таке враження, що світова спільнота грає проти Росії у шахи, а ті вона - у бої без правил. Тому окрім української стратегії повернення Криму має бути ще й міжнародна. Коли Ірак анексував Кувейт, через місяць була операція "Буря в пустелі" - вигнали Саддама Хусейна, звільнили країну. Крим же - перша анексія у Європі після Другої світової війни. Чому тут складно? Бо тут анексію вчинила країна-член Ради безпеки ООН і ядерна держава. Та якщо не буде міжнародної стратегії повернення Криму Україні, на світобудові можна ставити хрест. Кожен може робити що заманеться.

Україна за рік мало що зробила для повернення півострова. Путін через три дні після його приєднання до Росії, створив міністерство зі справ Криму. У нас є лише відділ в Адміністрації президента й у секретаріаті Кабміну. Але це не органи виконавчої влади. Мала бути держслужба із питань Криму. Конкурс відбору почали, але так і не закінчили. Там же наші люди, власність, купа питань з оформлення документів. У нас, наприклад, нема порядку, як узаконювати в Україні видані в Криму російські свідоцтва про народження дітей, шкільні атестати. Кажуть лише: недійсні. А нам треба робити все, щоб проукраїнська молодь виїжджала звідти до України, а не до Росії. Кажуть, що війна. Але то все відмовки.

Міністерство у справах Криму чи у справах окупованих територій мали створити через тиждень-місяць після ухвалення закону про окуповані території. Таке враження, що в прем'єра Арсенія Яценюка тут переважає чисто бухгалтерський підхід. От пішов Крим з-під контролю України - а на нього ж на минулий рік був бюджет: дотації, субвенції - заощадили мільярди гривень. Думаю, що до сьогодні у владі є особи, які бояться масових переїздів людей із Криму на материкову Україну. Бо це ж їм бодай якийсь час треба надавати соціальну підтримку. А це гроші. А навіщо? Нехай сидять в окупації.

Оце "нічогонеробіння" української влади щодо Криму змушує думати, що була якась таємнича домовленість Порошенка з Путіним. Типу "я от не пробиваю коридор до Криму, а ти його годуй і далі". Наші люди на півострові ще з літа говорять: "Україно, роби що-небудь. Якого чорта досі годуєш окупантів? Ми потерпимо. Відключіть світло". А Україна поставляє туди по 500 фур продуктів щодня. На кордоні офіційно організували митницю та прикордонників - де-факто визнали анексію. Так це ж лінія фронту з окупованою територією - там повинні стояти Збройні сили України і Національна гвардія.

У Криму не повинно бути й українського бізнесу. А зараз всі вони перереєструвалися за російськими законами. Й одним із перших приклад подав пан Косюк (Юрій Косюк, колишній заступник голови Адміністрації президента, бізнесмен. - "Країна"). Його "Миронівський хлібопродукт" має в Криму фабрику "Наша ряба", м'ясокомбінат і десятки тисяч гектарів під сади. Перереєструватися - це платити податки в бюджет країни-окупанта й таким чином фінансувати війну на Донбасі. Тож у кожному російському снаряді, кожній кулі є доля й українського бізнесу з Криму. Із торгових мереж пішла тільки одна, всі решта лишилися.

Крим залежний від України на 85%, від поставки продуктів, електроенергії, води. Для нас це навіть не важелі, а вентилі впливу. Якби я був на місці Порошенка - вже давно би звільнив Надію Савчено. Подзвонив би Путіну: "Володимире Володимировичу, за 24 години ми зустрічаємо Савченко на кордоні Харківської області. Ні? Значить ми повністю ізолюємо Крим, не буде нічого - ні світла, ні їжі". І так усіх арештованих могли б витягнути.

×