ВТРАЧЕНИЙ ЧАС
Днями подруга розповіла історію, що вразила своїм трагізмом.
Сталося усе роки три тому. Закохана пара, назвемо їх Тетяна й Олег кілька років зустрічалися. Романтичні прогулянки, вечері у ресторанах, зустрічали схід сонця. Все як у красивих фільмах. От тільки кінця краю цим зустрічам не було. Рік, два, три, а Олег все ніяк не освідчувався. Казав, що одружуватись потрібно тоді, коли він "міцно стане на ноги". Влаштувався на роботу, але платня здавалася занизькою, потім іще були "поважні причини". Так минуло п'ять років. Після довгого очікування Тетяна нарешті вдягнула омріяну білу сукню й відіграли гучне весілля. Скоро дівчина завагітніла. Родина була щаслива. Але усе змінилося одного дня… Олегу зателефонував на роботу його приятель й повідомив: "Лети додому, Таня померла". На шостому місяці вагітності жінка була одна вдома, поралася на кухні й впала. Нікого не було поруч, щоб одразу викликати швидку, бідолашна загинула від кровотечі, а разом із нею й ненароджена дитинка. Для чоловіка це стало страшним ударом. Довго не міг оговтатись після втрати. Та пройшов час і він знову познайомився із дівчиною, яка одразу сподобалася. Маючи трагічний досвід Олег не став "розтягувати" романтику й за кілька місяців вони побралися. Нині у чоловіка росте синочок й життя налагоджується. Хоча Тетяну він ніколи не забуде. І не забуде істини "не відкладай на завтра"… Адже чекав п'ять років, а насолоджувався сімейним щастям із Тетяною усього лише пів року.
