Таксист і автомат

Київські таксисти – це діагноз. Радію, коли потрапляю на непересічних особистостей. Пам'ятаю одного рокера ,який їздив у всьому шкіряному з банданою на голові та принципово не бере п'яних дівчат до салону. Був ще один психіатр з Криму, який розповідав як він стажувався у якійсь колонії, де ув'язнені з різними "цікавими" діагнозами. Попадався один рівнянин, який запрошував на заняття з духовних практик.

Бувають звичайно і відверто гидотні люди, у машині з якими не можеш дочекатися, коли приїдеш до місця призначення. Так моїй подрузі попався один екземляр, який побив її. Це трапилося серед ночі. На вулиці нікого не було. Причиною побиття було те, що йому не сподобалося як вона зачинила двері. У неї на руках була напівпритомна кішка. Довелося закрити двері стегнами. Потім знайти нападника і покарати через службу таксі не вдалося. Після цього випадку я дуже обережно ставлюся до таксистів і записую їхні номера авто і т.д.

Мені поки що щастить. Ось сьогодні їхала з одним дуже типовим представником професії. Їдемо по Хрещатику повз наметове містечко на підтримку Тимошенко, питаю його:

- Що Ви думаєте про ситуацію в країні?

- Нічого не думаю.

- Як це?

- А нашо мені думати? Ось я собі працюю, готуюся до свят. А про політиків геть не думаю.

- Чому?

- Якби я думав, то треба брати автомат і йти до Верховної Ради, щоб усіх там розстріляти. А так свята, ось дочка повернулася з санаторію. Подарунки з дружиною їй купуємо. Розумієте? Я здоровішим себе почуваю коли не думаю, голова не болить, серце не колить.