Започатковуємо серію матеріалів про будинки відомих людей Вінниччини. Перший запросив до себе додому 46-річний Володимир Постовий, голова села Агрономічне, за 2 км від Вінниці. У народі село називають Царським. Тут живуть голова обласної ради Сергій Татусяк, нардеп Григорій Заболотний, бізнесмени та чиновники. Більшість мають триповерхові будинки.
— Свій трьохетажний дом побудував за два роки, — каже дорогою до центру села Володимир Постовий. Він приїхав на старому зеленому "опелі". Авто отримав як інвалід війни в Афганістані.
Будинок Постового розташований у центрі за невисоким білим цегляним парканом. З подвір'я виїжджає вантажний мікроавтобус. Син 24-річний Павло поспіхом зачиняє ворота.
— Пашка торік женився, невістка, Марта, у квітні родить хлопчика. Син рішив стати фермером. Надумав розкрутитися на клубніці й маліні. Їх почав розводити з осені. Яблуні посадив, — розказує Володимир Петрович. — Він до нас перебрався після того, як женився. Але окремого входу для них не робив.
Свій будинок оцінює у 200 тис. грн.
— Тесть і теща дали грошей на стройку. Вони все життя на заробітках в Росії. Дружина, Ліля, веде чітку бухгалтерію, скільки дали вони, скільки потратили ми. Маємо свій бізнес. Закуповуємо в Польщі матеріал і робимо новорічні ялинки й похоронні вінки.
Раніше Постові жили в глиняному будинку, обкладеному цеглою.
— Жінка захтіла нової хати. Сама розробила проект, потім знайшла бригаду, яка побудувала так, як вона хтіла. З хати є вихід у гараж і подвал, верхній поверх займають спальні. Зараз маєм п'ять кімнат, велику вітальню. У старій хаті було чотири комнати, — каже голова.
Будинок зелений, єдиний такий в Агрономічному.
— Колір підібрала до темно-коричневої криші. У селі ніхто не ризикне покрасити дом у зелене. У всіх класика — персикові або жовті дома, — втручається в розмову дружина 43-річна Лілія Постова.
Їхня садиба розташована у старій частині села. Там живуть корінні мешканці, переважають одноповерхові будинки з червоної цегли. Новобудови видно лише на сусідніх вулицях.
— По сусідству одні пенсіонери. З усіма по-харошому, можуть в будь-який момент зайти, щоб поміг рішити якесь питання як голова. Жінка прийшла у п'ять ранку якось, що сусід сусіда лупить, покликали розбиратися. Як хтось вмирає, то й уночі приходять. Сварився лиш з одним сусідом, коли ставив новий забор, кричав, що залізли на його подвір'я, — говорить Володимир Петрович.
Вхід до гаража заставлений пластмасовими ящиками.
— Ще багато роботи, добудовуємось, то машини стоять на вулиці. Гараж опалюється. У місяць пощитали, що тепло обходиться в середньому в 600 гривень, — запрошує до будинку.
У коридорі стоїть велика шафа з дзеркалами та кілька стільців. Підлога встелена старим килимом.
— Ми не спішимо викидати старі вєщі. Винесли на чердак коври, а тепер назад звідти все стягуємо. Всі гроші з'їдає стройка, — каже жінка. — Є мєчта — купити три однакових коврики у вітальню.
Меблі Постова вибирає на розпродажах.
— Сама ходжу по розпродажах, можу потратити цілий день, а то й тиждень, поки знайду щось підходяще. Чоловіка вже давно з собою не беру, він погоджується зі всім, що я виберу. Останнім купила електрокамін за 4 тисячі гривень. За місяць побачила, що він коштував 8. Плазмовий телевізор купили на базі.
У вітальні стоїть великий акваріум з рибками.
— Мені його подарували на іменини. Я страшенно люблю рибок, сам чищу акваріум, годую їх, — каже Володимир Петрович.
Частину вітальні облаштують під кухню.
— Тут зробимо бар-студію для гостей. Щоб усе з шиком — подати, нагріти. А готовити будем на чорновій кухні в підвалі, — проводить по сходах.
Кухня старого зразка, але повністю обладнана. З неї є вихід у гараж і щитову.
Лілія Постова пригощає тертим пирогом і чаєм. До нього виносить із комори банку перетертих лимонів.
— Мєстний плотнік построїв із сосни стелажі на п'ять поверхів. Мені є де сховати мед, квашені огірочки, помідорчики, варення, компоти, яблука, — розповідає сільський голова. — Новосілля святкували півроку. Ми не балувані, але росіяни люблять гуляти до ранку, як є чарка горілки. Добре, що є де спати, маємо купу ліжок, як гостей багато — надуваєм матраси. Теща з тестем щороку приїздять на три місяці, садять тут город.
2 рушниці має Володимир Постовий у своєму сейфі — ІЖ, 12-го калібру, та французьку, 1902 року. Шість років тому хотів зареєструвати старовинний револьвер, який знайшов під стріхою у селі Малинки Погребищенського району. Намагався узаконити, але міліціонери його вилучили. Постового затримали в ізоляторі. Вибухнув скандал. У справу втрутився односельчанин Постового — Василь Поліщук. На той час він очолював обласну міліцію.
24 вазони з квітами має дружина Володимира Постового. Всі подаровані. Через те, що їх нема де ставити, просить більше не робити їй таких подарунків. З дитинства ненавидить, коли вазони стоять запилені на вікнах. Бо вони приглушують світло.
13 000 гривень коштує кутовий диван, обшитий чорним шкірозамінником. Його робили на замовлення. Старі меблі сім'я Постових не викидає, доки не обставлять дім новими.
7 
35413
Коментарі