У неділю, 22 вересня, 56-річна вінничанка Олена Гладуш вперше іде по гриби. Узяла два маленькі пакети та біле відро з-під фарби.

— Усі по гриби йдуть, і я хочу, — каже дорогою до Бучмівського лісу неподалік Вінниці. — Я родом із Баку, там грибів ніколи не збирала. Уперше їх спробувала у Вінниці, коли заміж вийшла. Купила сироїжки на базарі. Сусідка довго розказувала, як їх нажарити. Подруга Зінка живе біля цього лісу. Носить щодня по три-чотири відра. Просилася з нею, не бере, бо не хоче показувати грибних місць.

Уранці Олена Гладуш сфотографувала на мобільний телефон  з енциклопедії зображення їстівних грибів.

— Звірятиму по фотках із тими, що в лісі ростуть. На всякий случай взяла торбочку, туди складатиму такі, в яких сумніваюся.

До Бучмівського лісу поблизу Вінниці їде автобусом.

Розгортає ногами листя. По кілька разів обходить стовбури дерев. Ножа не взяла.

— Чула по телевізору, що надрізані ніжки починають гнити й на тому місці нічого не росте. Лучче зірвати повністю.

За 5 хв. знаходимо перший гриб. Гладуш гортає фотографії на телефоні, впізнає сироїжку. Кілька хвилин нюхає її й кладе до відра.

— Подруга казала, що гриб має пахнути грибом. Запах должен бути пріятним.

За 3 год назбируємо 3 кг. Найбільше сироїжок, рижиків та маслюків, кілька опеньків.

На виході з лісу зустрічаємо 63-річного Леоніда Коцюбського. Він ходить із відром та ножем. Одягнений у брудну куртку та чорні штани. Взутий у гумові чоботи. Живе неподалік. Гриби збирає із 6 років.

— До мене сусіди та їхні знакомі приходять по пораду. Перебрав тисячі кошиків. Нема такого гриба, в якому я сумніваюсь. Навіть якщо назви не знаю, скажу, чи він їстівний. Зараз почали їсти ті гриби, які колись не їли. Маремухи й грузді.

Олена Гладуш дає Леонідові Володимировичу відро та пакет із грибами. Той відразу починає викидати.

— Відро від краски зря взяла. Воно хоть і чисте, але для грибів не треба. Все одно там є токсичні речовини. Кульки тоже погані, бо гриби запарюються. Лучче брати плетеного кошика. Набрала багато червивих і гнилих сироїжок. Вони стали отруйними. Я назбирав молодих, — виймає із кошика. — Я їх не варю. Вмочив у яйце — і на сковороду. На смак як отбивна.

Грибник виймає жовті гриби, вкриті слизом. Жбурляє їх.

— Це павутинник помаранчевий. Підступні дуже. Отруєння ними може настати через тиждень-два. Тоді лікування не поможе. Бачив тут багато сірнисто-жовтих опеньок. Вони ростуть кублами. Мають "ядовиті" кольори — червоно-оранжевий чи жовтий. Но його треба їсти тоді, коли він білий всередині. Із попелом уже не годиться. Раджу походити хоча б сезон по гриби з досвідченим грибником. За два-три походи можу навчити людей упізнавати їстівні.

Із 3 кг грибів Леонід Коцюбський викидає 12 шт.

×