"Можливо, через рік Путіна не буде в Кремлі. Тривала війна в Україні – смертельна для нього"

РОСІЇ НЕ УНИКНУТИ ПРОЦЕСУ, ЧЕРЕЗ ЯКИЙ ПРОЙШЛИ БРИТАНСЬКА ІМПЕРІЯ, ФРАНЦУЗЬКА, БЕЛЬГІЙСЬКА. АЛЕ Є ПРОБЛЕМИ І В ОБ'ЄДНАНОЇ ЄВРОПИ. ОСОБЛИВО З ПОВЕДІНКОЮ ГРЕЦІЇ, КІПРУ. ОДНАК ДЕМОНТУВАТИ ЄС СКЛАДНІШЕ, БО ТАМ УСЕ ДУЖЕ СИЛЬНО ПОВ'ЯЗАНО ЕКОНОМІЧНО, – КАЖЕ ПОЛЬСЬКИЙ ЖУРНАЛІСТ ЯН ПЄКЛО

Західна цивілізація спроможна впоратися з викликами, які перед нею постали?

– Спостерігаємо кризу ліберальної демократії. Серед західних лідерів немає харизматичного політика, який був би в змозі запропонувати світові нове розв'язання наявних проблем. Сучасна політика починається з піару. Політики зосереджені на тому, щоб добре виглядати в ЗМІ, а не вирішувати глобальні виклики.

Один із них – ісламський фундаменталізм – Ісламська держава. Другий – ­панслов'янська ідея Російської Федерації. Таким чином демократична Європа оточена з двох сторін. Росії вдалося згуртувати неофашистську правицю в Євросоюзі, здебільшого молоду й дезорієнтовану, а також екстремальних лівих із комуністичним запалом. Саме такий "коктейль" передував вибуху Другої світової війни. Тільки назва була інша – нацизм: мішанка націоналістичних ідей із соціаліс­тично-комуністичною ідеологією.

 

Радикальні течії певною мірою доповнюють одна одну. Є своєрідними союзниками. Ідеолог євразійства Олександр Дугін та його послідовники проповідують, що православна релігія здатна знаходити спільну мову з фундаментальним ісламом. І це, мовляв, може бути початком нового світу. Є інформація з різних джерел, що кадировська Чечня частково підтримує фундаментальний ісламський рух в Європі. Постачають екстремістам зброю.

Китай зацікавлений у союзі з Росією?

– Політика Пекіна дуже специфічна. В Росії все скеровано на одну людину – Путіна, а в Піднебесній діє скоріше колективний принцип правління державою. Китай безпосередньо не підтримує Москву в її конфронтації із Заходом. Він вичікує. Пекін зацікавлений в ослабленні Росії, реалізації своїх територіальних апетитів, що охоплюють частину Сибіру.

Крім того, нині тривають переговори про вільний економічний простір між Євросоюзом і США. Це певне відновлення трансатлантичних відносин на найвищому стратегічному, політичному та економічному рівні. Цей факт є найбільшою загрозою для таких країн, як Росія та Китай. Останній у цій ситуації виступає не супротивником, а радше конкурентом. Пекін на конфронтацію не піде, бо там мислять стратегічно. Чого не скажеш про Москву. Все, що робить Путін, є спробою протидіяти зміцненню зв'язку між ЄС та США.

Він лякає світ ядерною зброєю. У Варшаві відчувають острах перед "червоною" кнопкою Кремля?

– Звідти лунають неоднозначні заяви щодо Польщі. Жириновський сказав, що російські війська можуть увійти до Варшави впродовж кількох днів. Зокрема, Росія в силі використати атомну зброю. Звісно, частина людей трактує Жириновського як повного ідіота. Хоч це політик, який має дозвіл від Путіна озвучувати потрібні йому речі. Та й сам він недавно заявив, що Росія не побоїться застосувати атомну зброю. Усе це викликає занепокоєння. Особливо страх відчувають у Литві, Латвії, Естонії. Там живуть багато росіян. До списку можна додати Польщу і Румунію. В Литві вже відновили військові навчання. Щось подібне починається в Польщі.

А от Словаччина, Угорщина, Чехія зайняли лояльну до Путіна позицію. Те, що колись називалось Вишеградською групою, практично перестало існувати. Натомість оформилася проросійська трійка. Плюс Австрія. Вони противляться в ЄС санкціям щодо Росії.

Москва здатна відновити свій вплив на пост­радянському просторі?

– Навряд чи. Україна чітко відповіла, що не зацікавлена в цьому. В результаті стала об'єктом агресії. Але не піддається, бореться. Це знак для Росії. Україна є союзником усього Заходу. Завдання в тому, щоб Київ отримав максимальну допомогу від міжнародного товариства. Несправедливо, що весь тягар боротьби з агресією припав на Україну. Тому більшість країн ЄС намагаються підтримати її. Зокрема, Румунія, Швеція, Данія, Велика Британія. Москва намагається розірвати цей "проукраїнський фронт" і поділити країни ЄС. Частково їй це вдалося. Крім того, тестує єдність НАТО.

Путін зумів глибоко вбити клин між країнами Євросоюзу?

– Доволі глибоко. Про це свідчать публічні висловлювання грецьких, кіпрських, словацьких, чеських політиків. Вони противляться санкціям щодо Росії. З другого боку, це згуртовує опонентів. Приміром, німці все гостріше критикують дії Путіна. Та, на жаль, у Брюсселі не дійде до збільшення санкцій щодо Росії. Хоча варто було б відключити її від системи SWIFT, як це були зробили з Іраном.

Але великий бізнес відстоює свої інтереси. Також є нереалістична віра, що Путін отямиться і з ним можна буде відновити діалог. Хоч він від самого початку сповідує мету – нав'язати свою волю світу. Взяти хоча б перемогу над фашизмом у Другій світовій: мовляв, усі цим завдячують тільки Росії. Але забувається, що саме СРСР був союзником Гітлера під час окупації Польщі 1939 року. Якби не цей союз, то може й Другої світової війни не було б.

 

Володимира Путіна так чи інакше жде політичне фіаско. В його арсеналі залишилася тільки конфронтаційна політика. Черговим кроком може бути хіба що війна з НАТО. Для нього це означатиме катастрофу – втрату влади. Цілком імовірно, що російські олігархи поступово зменшують рівень підтримки президента. Путіну не вдалося реалізувати проект "Новоросія", коридор суходолом до Криму не проклав. Тому тут агресія триватиме. Якщо він в дуже короткій перспективі не проб'є собі дорогу до півострова, то програє. Його мета – відрізати Україну від моря.

Які країни Європи можуть постраждати від чергової гібридної війни?

– У зоні ризику Молдова, Грузія, Литва, Латвія, Естонія. В балтійських країнах російська меншість може підтримувати політику Путіна. Можливе повторення донбаського сценарію. Гібридна війна не є чимось новим. Свого часу я працював журналістом під час війни на Балканах. Бачив модель гібридної війни в Боснії. Там не було безпосереднього вторгнення сербських військ. З'явились добровольці в різних дивних уніформах. Як виявилося – армія боснійських сербів. Дуже нагадує план дій, реалізований на Донбасі.

Путін досконало освоїв методологію гібдридної війни. НАТО зараз уважно аналізує всі його наміри й готується до можливої російської агресії. Про це свідчить присутність американських військових у Литві, Латвії, Естонії, Румунії. На Чорному морі тривають військові навчання. Але не в природі демократичних країн атакувати першими. Європа відповість агресору лише тоді, коли зазнає втрат. З демократичними країнами завжди так. 1939 року теж вірили, що з Гітлером вдасться домовитись. Буцімто заспокоїться аншлюсом Судетів і поділом Чехословаччини.

Відомо, як закінчив Гітлер. Як закінчить Путін? Можливий розпад Росії після нього?

– Путін вичистив зі свого оточення людей, які могли б теоретично змінити його при владі. Імовірно, варто очікувати розпаду країни. Має відбутися процес, через який пройшли британська імперія, французька, бельгійська. І це буде позитивним явищем і для самої Росії, і для поневолених нею народів.

Тут єдине питання – що розпадеться швидше: Росія чи ЄС. Бо ж об'єднана Європа має проблеми. Особливо з поведінкою Греції, Кіпру. Їхня позиція – нелояльна до спільної європейської політики. Але демонтувати ЄС складніше. Там все дуже сильно пов'язано економічно. Тій же Греції перебування в єврозоні дає великі переваги. Без грошей ЄС вона давно би стала банкрутом.

Що чекає на Україну?

– Україна йде в правильному напрямку. Хоче бути демократичною державою, членом ЄС, НАТО. Повинна отримати такі гарантії, бути впевненою, заради чого бореться. Західні лідери мають чітко сказати, що хочуть бачити Київ у цих організаціях. В України величезний потенціал, хоч і розчарування є величезне. І це зрозуміло. Йде війна, влада не робить всього того, що від неї хоче народ. Гальмуються реформи. Але все це також залежить і від підтримки західної спільноти.

Перемога України збереже цілісність Європи. Можливо, через рік Путіна не буде в Кремлі. Тривала війна в Україні – смертельна для нього. Вона його виснажує. Він уже програв. Думав, що без жодного пострілу займе всю Україну. Не вийшло. Цього року буде переломний момент. Або Україна почне робити реформи, або дійде до крайньої точки конфронтації конфлікту. За гіршого сценарію матимемо початок Третьої світової війни.

Що вас дратує в українцях?

– Те саме, що й у поляках: маємо завжди чотири гетьмани. Але перед загрозою українці, як і поляки, здатні швидко мобілізуватися. Зуміли вигнати Януковича, заплативши за це кров'ю. Щось подібне проходила Польща під час Варшавського повстання 1944 року.

×