Замість аморфного "натовпу нового типу" має бути структурована нація
Після апофеозу свята демократії 25 травня українці почали поступово відходити від чаду і здивовано запитувати: що це було? Як сталося, що у боротьбі проти паразитичної системи народ дружно підтримав її яскравого представника і, фактично, здійснив її реставрацію? Під час президентських перегонів Петро Порошенко застосував інформаційну зброю. Але чому українці виявилися щодо неї такими вразливими?
Пояснення криється в розумінні базових інстинктів людини і поточному стані українського народу. Людина є соціальною істотою. Понад те: еволюційною одиницею Homo sapiens є не сім'я, а популяція, тобто народ. Тож не дивно, що базовим інстинктом людини є прагнення до єдності, особливо в ситуації небезпеки.
Основою єдності є інформаційна взаємодія, а вона забезпечується тільки тоді, коли члени спільноти перебувають на одному розумовому рівні, як кажуть, "на одному рівні вібрацій". Подібним чином для сприйняття радіопередач на довгих хвилях треба мати довгохвильовий приймач, а не короткохвильовий чи FM.
Проте будь-яка спільнота складається з людей, які суттєво відрізняються за своїми розумовими здібностями. То як досягнути максимальної єдності? Швидко піднятися на вищий рівень мислення неможливо, тож залишається єдиний вихід: вся спільнота опускається на рівень найменш розумної людини. В результаті інтелектуальний рівень такої спільноти обвалюється до найнижчого рівня.
Вперше цей феномен детально описав Гюстав Лебон у праці "Психологія натовпів" 1895 року. Прагнення спільноти до єдності він назвав "психологічним законом духовної єдності натовпу" і звернув увагу на навіюваність як фундаментальну властивість натовпу. Зливаючись із ним, навіть інтелектуали поводяться як ідіоти. Прагнення до єдності та вразливість до навіювання різко зростають під час зовнішньої загрози.
Ідеї Лебона розвинув Серж Московічі, який у праці "Доба натовпів" 1981 року зауважує: натовпи консервативні, їхня революційність завершується реставрацією того, проти чого вони рішуче виступали. При цьому він констатує: нині нема потреби збирати натовпи на виокремленій території, адже завдяки засобам масових комунікацій кожна людина, навіть перебуваючи вдома, вже є членом натовпу нового типу. Наприклад, члени соціальної мережі – це один великий натовп.
Фундаментальною ознакою натовпу є його неструктурованість, аморфність. Народ, що перебуває в такому стані, називається етносом, тоді як структурований народ називається нацією. Ось як про це 1932 року писав видатний український політолог Ольгерд Бочковський: "Народ — це націотворчий сирівець, з якого може розвитися нація. Народ — це етнографічна, національно не викристалізувана ще маса. Нація ж — масово усвідомлений й організований колектив. Народ — це етногенний розчин; нація — це викристалізуваний суспільний агрегат".
Майдан-2014 можна розглядати як народження нового українського етносу. Вони поводяться подібно до натовпів. Саме це ми й спостерігали останні півроку.
По-перше, натовпи - консервативні, вони бояться змін. Це пояснює, чому Майдан не спромігся повернутися до традиційного сонячно-блакитного прапора перемоги. Натомість до кінця стояв під синьо-жовтим прапором корумпованої держави, за переформатування (тобто ліквідацію) якої він виступав.
По-друге, в ситуації загрози, коли конче необхідна єдність, колективний інтелект етносу опускається до найнижчого рівня. Це пояснює, чому на президентських виборах жертвами "рейтингового лохотрону" стали не тільки пересічні обивателі, а й освічені люди. Доки існує "натовп нового типу", доти від буде вразливий. Маніпуляція здійснюється у три ходи: 1) суспільство залякують справжньою чи вигаданою загрозою, 2) задля самозахисту воно інстинктивно консолідується на найнижчому інтелектуальному рівні, 3) після інтелектуального обвалу з цим "колективним ідіотом" можна робити все що завгодно.
Запитання: чи можливо цьому ефективно протидіяти? Так, можна. Треба аморфний, неструктурований український етнос перетворити на "викристалізуваний суспільний агрегат" – на структуровану націю. Іншими словами, киселеподібний етнічний натовп потрібно перетворити на структуровану національну організацію. Структурованість нації полягає в тому, що вона складається з соціальних клітин – громад, в яких люди персонально знайомі, займаються спільною діяльністю і спроможні оцінити один одного.
Етнос можна уявити у вигляді корабля з корпусом без перегородок: якщо десь з'являється пробоїна, то вода легко його затоплює. Натомість нація – це корабель із герметичними відсіками, що робить його стійким до пробоїн. Це дуже груба, механічна аналогія: насправді перевага нації над етносом значно більша. В деяких важливих ситуаціях етнос і нація взагалі поводяться протилежним чином. Зокрема, в ситуації серйозної загрози нація не лякається, а мобілізується і переживає інтелектуальний підйом.
Яким чином? У соціальних клітинах люди знають один одного, відтак мають природних лідерів, думка яких авторитетна. Лідери взаємодіють з іншими лідерами і також знають, хто чого вартий. Невимушено вилаштовується мережа з неформальною ієрархією лідерів.
У мирний час кожен займається тим, що його цікавить. Проте в ситуації кризи громадянська мережа спроможна миттєво організувати формальні структури, мобілізувавши для керування ними компетентних людей. Тобто нація має розвинену систему соціальних ліфтів, яка активізується в умовах зовнішньої загрози. На відміну від етносу, в небезпечних ситуаціях інтелектуальна піраміда нації не обвалюється, а випростовується, вибудовує нові поверхи і тягнеться догори. Тому інтелектуальний рівень нації визначається інтелектуальним рівнем найрозумніших її членів.
Реально незалежною і самостійно мислячою може бути тільки структурована нація. Її формування вже відбувається. Питання в тому, як його прискорити.
2 
1
Коментарі
1