Чотири алюмінієві чарки зберігає у шкіряному футлярі письменник 76-річний Юрій Логвин. Вироблені у Чехословаччині, об'ємом 25–30 мл. Поверхня жорстка – щоб на морозі не вислизали з рук. Власник каже, що в 1970-х чарки належали генеральному секретарю Центрального Комітету Комуністичної партії Радянського Союзу Леонідові Брежнєву.
– У радянські часи мені часто заважали працювати – через те, що любив малювати оголену натуру, – розповідає Юрій Григорович. – То влаштовував собі творчі "відрядження". Їхав до Москви, де мене мало знали, тому й контролю не було. Жив у друзів і працював. Там познайомився із працівником кремлівської лікарні. Такі фахівці мали доступ до тіла вождя, але мусили тримати язик за зубами. У кремлівських лікарнях були "полы паркетные, а врачи анкетные". Знали європейську і східну медицину.
Цей чоловік був найвищого класу лікарем: брав мою руку, мацав пульс і казав одразу, який тиск маю і що вчора випивав. Але про роботу ніколи не говорив ані слова. У серпні 1991 року, за кілька днів до ГКЧП, я зайшов на його квартиру попрощатися. Побачив на кухонному буфеті стопочку цих чарочок. Він розповів, що ці чарки подарував йому особисто Брежнєв. Користувався ними на полюванні в Біловезькій пущі. Пив зубрівку, всякі благородні алкоголі – фірмову горілку, коньяк, віскі бурбон, шері, бренді. Дві чарки загубилися, комплект був неповний, тому генсек віддав їх лікареві. А той передарував мені.
Наші генсеки полювали як: залазили на спеціальну вишку, а єгері заганяли або заманювали сіллю й морквою їм тварин із вольєрів. Коли хтось підстрелював кабана, то єгер мав вішати на нього клаптик паперу з прізвищем мисливця. От після полювання була така картина: в ряд розклали вісьмох чи 10 кабанів, причепили до них написи: "Устінов", "Андропов", "Брежнєв". Начальство хотіло точно встановити, хто якого кабана вбив.
3 
35413
Коментарі