Переможниця цьогорічного конкурсу "Коронації слова" Ольга Слоньовська працює над монографією про Ліну Костенко. Про це вона розповіла кореспонденту Gazeta.ua.
"Думаю, це буде явище. Про неї беруться писати багато, але значна частина — це недолугі, нікчьомні автори, які хочуть заробити собі авторитет на чужому імені", - зазначила вона і додала, що за радянських часів із неї хотіли зробити сексота у Спілці письменників.
"Ніколи не писала про Леніна і партію. Пощастило мені, не змусили, - згадуэ вона. - Хоча цілий рік КДБ намагалися зробити з мене сексота у Спілці письменників. 22 роки мені було. Уявіть собі, отаку дитину викликають в обласне управляння освіти. Їду, при вході стоїть "Волга" з відкритими дверцятами. Я її обходжу, але стоїть біля самої хвіртки, що обійти не виходить. З "Волги" висувається рука, затягує мене у машину. І декілька годин возять Івано-Франківськом мовчки. Потім привозять на "явочну" квартиру із заштореними вікнами. Звертаються в неозначеній формі: сидіти, мовчати. Так тримають годину, другу, третю. Не б'ють, не катують, але тим мовчанням страшно на психіку давлять. Потім відпускають. Викликають знову. І так по-трохи підводять до того, що людина здатна на все. Але мені минулося, витримала".
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Треба мінімум сто книгарень. Тоді писати й видавати стане вигідно"
Ольга Слоньовська — автор 49 книг. Написала книжку-збірку спогадів про загиблих в Афганістані солдатів на 800 сторінок "В Афганістані, в "чорнім тюльпані".
"10 років її писала. Страшна книжка. Середній вік хлопців, які не повернулися — 19, 5. У книжці є спогади батьків, однокласників, рідних. Подекуди відмовлялися: вмру, якщо почну згадувати. А потім самі телефонують. І я по півдня за свій рахунок говорю з ними. Доки писала її, двічі лежала в лікарні в передінфарктному стані. Більшість батьків таки відкривали домовини. Те, що вони там бачили, справді страшно. І очі виколювали, вуха, ніс відрізали. Редагувала її, коли до операції готувалася, пухлина у мене була. Лікар каже, всі вішатися хочуть, а вам книжка. А раптом помру і книжка з помилками вийде? Кожну, як останню пишу. Напівфабрикатів не роблю. На презентації книжки матері руки мені цілували, казали, книгу біля Біблії триматимуть — це ж остання згадка про їхню дитину. Можливо, мені за неї якісь гріхи не зарахують. Як казав Висоцький: я маю чим виправдатися перед Богом", - зазначила письменниця.
3 
4880
Коментарі
1