Через шантаж Україна може не потрапити ні в ЄС, ні в Митний Союз

Україна дуже заполітизувала свій вступ до будь-якого політично-економічного утворення. Чи це стосується Митного союзу, чи торгівлі з європейською спільнотою. Треба чітко відокремити політичну складову від економічної. Якщо цього не буде зроблено, ми знову будемо розмовляти про те, хто на нас давить, хто нас кудись тягне.

Насправді, на нас ніде не чекають, ми нікому взагалі не потрібні. Потрібні наші ресурси, потрібні ті можливості, які є в Україні — транзит, корисні копалини тощо. Але Україна має, по-перше, визначитися із власним інтересом: що будемо робити, куди будемо йти, які у нас плани на майбутнє. Як може існувати країна, в якій немає плану соціально-економічного розвитку навіть на наступний рік. Бюджет є, а плану соціально-економічного розвитку на наступний рік немає.

У Китаї є короткострокові плани на 7 років і середньострокові на 25. У Росії зараз приймається бюджет на три роки. Люди, коли починають щось робити, мають планувати не на тиждень, не на місяць, а щонайменше на років 7-10, а краще і ще на більше. Країна має прорахувати, яка користь буде за різних варіантів, які галузі що отримують, де ми можемо чимось поступитися, де буде краще. Тоді побачимо, що отримаємо в економічній співпраці з ЄС та Митним союзом.

Відбувається повна нісенітниця. Чути безліч заяв політичних лідерів про будь-що, окрім економічного зиску. Ви десь чули, що саме буде після вступу туди, або туди? Скільки це буде в грошах, в робочих місцях? Перш ніж кудись вступати, потрібно прорахувати, що це дасть. Поки що це лише політичні заяви і нічого більше.

Поки можна лише приблизно передбачити імовірні ризики від вступу чи до Зони вільної торгівлі з ЄС, чи то до Митного союзу. Зона вільної торгівлі з ЄС дає можливість абсолютно спокійно всім працювати в Україні, але ніяк не впливає на можливість українських виборників так само вільно працювати в Євросоюзі. Адже залишається безліч різних нетарифних механізмів, які можуть завадити українським товарам бути в Європі. У першу чергу, це стандарти, а по-друге — інформаційна кампанія. Варто згадати випадки, коли Україну звинувачували у неякісності товарів, через що для них виникали суттєві проблеми на європейських ринках. А потім з'ясувалося, що нічого поганого насправді і не було, але про це почули і, відповідно, обсяги продажу українських товарів зменшилися.

Якщо в Євросоюз ми переважно експортуємо сировину, то в країни Митного союзу готову продукцію. А країни Митного союзу, особливо Росія, до нас імпортують сировину. Якщо країні цікаво продавати те, що вона виробляє, а не лише добуває, то треба шукати в цьому напрямку можливості розширення ринку.

Абсолютно всі українські уряди протягом 20 років знищували власний внутрішній ринок. Україна наразі не забезпечує себе нічим. У нас немає повного циклу виробництва в жодному напрямку. А що будемо робити далі? 21 століття — це століття мереж і мережевих домовленостей, блоків, союзів. Усі домовляються. Важко передбачити, що буде, якщо ми і надалі не будемо ні з ким ні про що не домовлятися. Якщо ми будемо намагатися шантажувати або країни Митного союзу, що от "ми зараз підемо до ЄС і вам буде гірше", чи країни ЄС, кажучи "беріть нас скоріше, бо інакше ми підемо до Митного союзу", то через деякий час і ЄС, і країни Митного союзу домовляться між собою, а Україна залишиться між ними. Між одним союзом, та іншим.

Тому з багатовекторністю треба закінчувати. У Леоніда Кучми це ще виходило, а в сучасної влади не дуже. У неї це не багатовекторність, а "багатошантажованість" всіх. Треба чітко визначатися: з ким ми будемо щонайменше найближчі 25 років, а краще років 50. Адже криза не закінчується зараз, вона не закінчиться і через 5-10 років. Дай Бог, щоб вона до середини сторіччя вичерпалася, якщо ми не наразимося на чергову світову війну. Адже з попередніх криз людство виходило завжди через війни. Жодного іншого шляху виходу з економічних криз, на жаль, ми поки що не знаємо. Може бути інший варіант. Але виходячи з того, скільки зараз іде конфліктів, і як вони збільшуються, скоріш за все, це буде чергова світова війна. Я думаю, що це буде черга локальних конфліктів, які будуть пов'язані між собою певними інтересами різних країни.

Тому Україні дійсно час вже визначатися. Позаблоковість могла б ще бути, якби у країні була власна ядерна зброя. А ядерної зброї у неї немає.