6 березня 1994-го. Звично вмикаю телевізор, щоб подивитися перший матч київського "Динамо" в році. Приймають кременчуцький "Кремінь". Чекаю, що місце у воротах головної тоді команди країни посяде Ігор Кутепов – найкращий серед голкіперів. Але новий тренер Йожеф Сабо випускає 19-річного Олександра Шовковського. Зіграли – 1:1.
Минуло пів року, й дивуватися вже слід було, коли недавній дебютант не грав. Незважаючи на вік, 14 вересня 1994-го дебютував у Лізі чемпіонів. Та ще й проти московського "Спартака" на очах 95 тисяч глядачів Республіканського стадіону в Києві. У першому таймі Шовковський пропустив двічі. Зате в середині другого, коли один гол Леоненко сквитав, дивом потягнув м'яч після удару покійного уродженця Одеси Іллі Цимбалара. Згодом Леоненко зрівняв, а Ребров забив переможний.
Закінчив Шовковський-воротар у 42 роки. За іноземну команду так і не зіграв. Пройшов крізь поразку від Словенії, конфлікти з уболівальниками та президентом Ігорем Суркісом, який оштрафував і забрав пов'язку за те, що восени 2006-го дискваліфікований капітан дивився матч своєї команди не на стадіоні, а в нічному клубі.
Але всі ці події – минуле. Нині Суркіс поставив Шовковського головним тренером команди, яка минулого сезону фінішувала на четвертому місці, а нинішнього має всі шанси поборотися з "Шахтарем" за титул.
Майже 10 років Суркіс робив ставку на Реброва. Той перервав гегемонію клубу Ахметова та двічі допоміг "Динамо" стати чемпіоном.
Нині настав час Шовковського. Ще одного героя того самого матчу зі "Спартаком".
5 
1
Комментарии