Який вигляд має чоловік, що на початку літа дає в газету оголошення:"Допоможу матеріально дівчині"
Столична газета оголошень, рубрика "Різне". Найкоротше повідомлення має три слова: "Допоможу матеріально дівчині". І номер телефону.
На дзвінок відповідає жінка. По голосу - років за 40. Невже лесбійка?
- Алло.
- Я по оголошенню. Це ви допомагаєте матеріально?
- Ні, - сміється, - це мій колега шукає собі подругу. Він дуже зайнятий - у нього свій бізнес, то дав у газету мій номер телефону.
- А що він хоче - стосунків чи тільки сексу? Скажіть чесно.
- Це вже як вийде... Він вам подзвонить і все розкаже. А як ви виглядаєте? Він просив розпитати.
- Брюнетка, 29 років, зріст - 170, вага - 55, - я скидаю кілька років і кілограмів.
- Ой, добре, що ви худенька, а то все товсті дзвонять. І по віку ви йому підходите - Ігореві 35 (Ім'я змінене. - "Країна"). Давайте запишу ваш телефон.
- Скажіть відверто: він адекватний?
- Ну що ви, звичайно! Дуже нормальний чарівний молодий чоловік.
Ігор телефонує ввечері наступного дня. Розмовляє бадьоро російською, й одразу переходить до справи:
- Можна на "ти"? Давай сьогодні зустрінемося.
Сьогодні я не можу, бо їду на відпочинок.
Після повернення, за два тижні, він, здається, радий мене чути. У день зустрічі присилає есемеску: "Давай зустрінемося біля метро "Палац спорту" о 20.30? Виходь навпроти до Міністерства праці." За 10 хвилин до зустрічі ще одне: "Я вже на місці".
Я в короткій джинсовій спідниці, білій футболці. Біля Міністерства нікого. Напевне, розглядає мене збоку. Телефонує:
- Це ти з білою сумкою?
Ось він, підходить за кілька секунд: голова поголена, ледь помітні вуса й борідка, глибоко посаджені карі очі, невелике черевце. Вищий за мене, хоч я й на підборах. Свіжа випрасувана біла сорочка із золотими запонками, брюки в золотаву смужку. Цілує у щоку:
- Прогуляємося?
Ми проходимо метрів 20.
- Я тут недалеко живу. Може зайдемо, по коктейлю за знайомство вип'ємо?
- Вибач, але ж ми незнайомі, - відмовляюсь я. - А життя навчило бути обережною.
Ігор засмучений:
- Ну, що ж, тоді давай кави чи чаю вип'ємо.
У найближчому ресторані в східному стилі він як удома. Показує, в який зал найкраще пройти, на диванчику вмощується поряд.
- Я візьму нам коктейль мохіто. Пробувала? Він із ромом і м'ятою - улюблений напій Гемінґвея.
- Ти так любиш Гемінґвея.?
- Та, в школі читав. "Старий і море". Чула?
- Чула. Я теж у школі вчилася.
Посміялися.
- Чому ти дав саме таке оголошення? Хочеш сексу?
Побачилися, поспілкувались і що - дарувати подарунки? А як не вгоджу? Краще дати грошей, ніж купу одеколонів
- Я хочу нормального спілкування з жінкою. Ну, й інтимного також. Шукаю гармонії. Тих, хто сидить в інтернеті чи сексом по телефону займається, не розумію. Це все одно що їсти пластмасове морозиво й думати, що їси справжнє. Як пишуться оголошення, не знаю. Склав таке, відніс у рекламну агенцію, його в кілька газет помістили.
- А чому не написав чогось типу: "Познайомлюсь із дівчиною для стосунків чи створення сім'ї"?
- Чоловік завжди має допомагати жінці, це нормально. Зарплати ж у нашій країні маленькі. Чоловік повинен бути розумним - у мене три вищі освіти - і забезпеченим: я керую юридичною компанією, на мене багато людей працює. Треба вміти забезпечити жінку. Побачились, поспілкувались і що - дарувати подарунки? А як не вгоджу? Краще дати грошей. Я усім на дні народження дарую гроші. Якщо 20 чоловік принесе по 100 доларів, людина зможе щось купити чи кудись поїхати. Правда ж? Ніж купу одеколонів. У мене самого їх повно. Запах не подобається, передаровувати не буду - просто валяються. - Ігор витирає спітніле чоло серветкою. - Тут явно економлять на кондиціонерах.
Йому телефонують:
- Буду завтра в час. Там клієнт хоче додати ще 6 тисяч доларів. - Повертається до мене і вимикає телефон. - Мене нема вдома.
Коли офіціант приносить замовлення, Ігор бере склянку. Доглянута долоня, акуратно підстрижені нігті. Був у салоні.
- Давай вип'ємо за знайомство. Там ще лайм є і содова, - чаркується. - Ти мені сподобалася, така красунька. Товстих і низьких не люблю, тому одразу попросив колегу таких відшивати. Бо який смисл? Хоча дивлюся не тільки на зовнішність - люблю розумних дівчат. Ото буває краля, а розкриє рота - і все. Ти чим займаєшся?
- Я секретарка на підприємстві, - вигадую на ходу.
- І завжди так пізно додому їздиш?
- Ні, раніше, але сьогодні затрималася заради тебе.
- О, яка мені честь!
- Ти з кимось іншим зустрічався?
- Ні, дав оголошення і забув (Бреше напевно. Не може бути, щоб чекав на мене). Я - трудоголік, зайнятий улюбленою справою. А оголошення - то таке. Дзвонять якісь жінки, жартують. Колега дала мені кілька десятків телефонів, поприписувала свої враження: "вихована", "безкультурна". А ти їй сподобалась. Я по гороскопу Терези. А ти хто? Мені Овен підходить. Я вірю в гороскопи. Народився в один день із Путіним, - видно, що цей факт його страшенно радує.
- Ти був одружений? Діти є?
- Так, - неохоче відповідає. - Є син, Саша. Три з половиною роки.
- З мамою живе?
- Угу.
- Не боїшся, що жінки захочуть бути з тобою тільки через гроші?
- Я ні разу в житті не був із повією, мені це неприємно. Якщо дав оголошення, це ж не означає, що підписав собі вирок. Я - непоганий психолог, можу вибирати, думати. Он, наша модель Саша Ніколаєнко вийшла заміж за старого мільярдера. Вона ж не хвора, якщо її тягне до дідів - тупо повелася на гроші. І тисячі дівчат мріють бути на її місці. Є альфонси, що шукають жінку з квартирою. Ну, серед моїх знайомих таких нема. Я їх зневажаю, - знову чаркується. - За тебе.
Коли приходить офіціант і хоче забрати склянку, Ігор швидко зупиняє його:
- Тут ще майже половина, - показує. - Принесіть рахунок.
Офіціант повертається, забирає 200 гривень.
- Принесіть здачу, - не заспокоюється "мій" юрист. - Буває, в рахунку написано 150 гривень, я даю 200, і здачу не приносять, - пояснює мені. - Думають, як людина випила, то може забути. Я на чай завжди 10 відсотків лишаю, але ж не 50 гривень.
Читає на рахунку, що офіціанта звати Костя.
- Невдаха. Всі Кості невдахи, здебільшого водіями працюють.
- Як ти знаєш? В мене є знайомий Костя, водій.
Ігор розцвітає від похвали:
- Я - психолог. А цей Костя влаштувався офіціантом, щоб красти. Мені рестораторка Маргарита Січкар подарувала свою книжку про те, як відкрити ресторанний бізнес. Там написано, що всі крадуть.
В Америці, якщо без дозволу таке зробити, можуть звинуватити у сексуальному домаганні. Вони перед першим побаченням договір укладають, що можна собі дозволити
Усю здачу з 200 грн Ігор кладе в кишеню. Вмикає телефон, і той одразу відгукується ніжною мелодією.
- Друг дзвонив - на корабель до себе завтра запрошує.
Проводжаючи до метро, він легко бере мене за руку. Але перед тим запитує:
- Можна? В Америці, якщо без дозволу таке зробити, можуть звинуватити у сексуальному домаганні. Вони перед першим побаченням навіть договір укладають, що можна собі дозволити.
- А якщо їм захочеться поцілуватися, а в договорі цього нема?
Ігор одразу чмокає мене в губи, і я не встигаю його зупинити.
- Ти така лапочка, я тобі обов'язково подзвоню.
Наступного дня знову телефоную його колезі. Кажу, що Ігор мені страшенно сподобався, мовляв, розкажіть про нього більше.
- Не п'є, розумний, любить компанії, - обережно починає вона. - Пробивався у житті сам, батьки рано розлучилися, виховувала бабуся. Рахує кожну копійку, як і кожний бізнесмен, але дорогим людям допомагає. Дав слово - зробить. Розлучився недавно. Дружині багато дозволяв, тримав домогосподарку, шмотки, подарунки купував, а вона нічого не робила.
Після паузи вона нарешті каже відверто:
- Думаю, йому треба несерйозні, легкі стосунки. Баришня якась для сексу, щоб у ресторан сходити, на відпочинок з'їздити. Тому й оголошення таке прямолінійне: я тобі гроші - ти мені послуги. Грубо кажучи - секс. Тільки говорити Ігор про це не може, хоче, щоб усе красиво виглядало. Дзвонило дуже багато дівчат, але нормальних мало. Він зустрічався з кількома, але нікого не вибрав. Каже: "Вистачить. Ніякого толку нема". Зараз у нього точно нікого нема, хто б його цікавив. Може, у вас вийде.
Я чекала-чекала, але Ігор більше не телефонував.
3 
1
Комментарии
2