Із дядьком Пітером, що живе у Великій Британії, втратила зв'язок років 10 тому. Загубила пароль від старої пошти, його робочий e-mail виявився недійсним. Написала листа за адресою, де він мешкав. Але нові власники повернули його з припискою, що передати конверта не можуть. Пітер по смерті батька продав будинок, бо був завеликий для холостяка, а куди переїхав – нові жильці не знають. Порадили звернутися до довідкової служби Лондона і більше їх не турбувати.
Родиною вирішили: якщо Пітер захоче дізнатися, як у нас справи, то сам вийде на зв'язок. Тож дали йому спокій. Місяць тому знайшли старі довоєнні фото Пітерового батька, які той колись просив. Дід вирішив, що їх обов'язково треба передати до Британії.
Член закритого крикетного клубу в селі біля Лідса
Сторінки Пітера у жодній із соцмереж не знаходжу. З Лондона відписують, що індивідуальний поштовий код неактивний, бо адресат не надав нових координат. Більше пощастило у Google. Тут Пітера з дуже українським прізвищем знайшли. Одне посилання – член закритого крикетного клубу в селі біля Лідса. Жодних контактів немає, з усіх питань просять звертатися до модератора сайта. Пишу: його родичі в Україні хвилюються, багато років нічого від нього не чули, хотіли б дізнатися, чи все в нього гаразд.
"Пітерові пощастило, що у нього така чуйна родина, – модератор відгукується десь за годину. – Членство у нашому клубі дороге, тому, думаю, з роботою в нього все гаразд. І зі здоров'ям – теж. Торік він став найкращим гравцем, а цього року другий у таблиці. Не знаю, як там з особистим життям, бо наш клуб чоловічий. Заздрю Пітерові, що за нього хвилюються на іншому кінці Європи. Не соромтеся, пишіть мені ще, буду радий відповісти".
1 
1
Комментарии
4