– Утретє починатиму все з нуля, – каже переселенка з Маріуполя Алла. – Перший раз було після розлучення. Чоловік усе забрав – квартиру, машину, бізнес. Лютував, що залишаю його заради іншого. Вдруге – пожежа знищила магазин білизни з усім товаром. Напередодні якраз фуру розвантажили. Труднощів не боюся. Добре, що всі живі. Тепер головне, щоб мама погодилася виїхати з Покровська. Там щодня обстріли. Бої довкола. Мер сказав, щоб люди перейшли на зиму в будинки, бо опалення не буде. А мама чути не хоче про евакуацію. Каже, поїду, коли на то буде Божа воля.
Алла переїхала до Сваляви з трьома дітьми. Із старшою донькою працювали на "Азовсталі".
– Мала була електриком. Має дозволи на високу напругу. Тут поки що на роботу не беруть, бо хочуть документи. А хто мені їх з "Азовсталі" передасть? Чоловіка взяли на лісопилку. Якось виживаємо. Мама під обстрілами огірки консервує. Домовилася з колегою, що зимуватимуть разом у її приватному будинку. У нас повен гараж старих меблів. Кажу, хай і з бабиної квартири все виносять. Там із другого боку будинку прилетіло. Ніхто то відбудовувати не буде.
За кілька днів Алла телефонує перепитати, де можна недорого купити подушки й ковдри.
– Мама з тою колегою виїхали. Сусід їх вивіз безкоштовно. Взяли його на роботу, коли із в'язниці вийшов сім років тому. Позавчора прилетіло в будинок, де мали зимувати з колегою. Згоріло все. Мама каже: "Бачу, тепер є Божа воля, щоб ми виїхали".
1 
1
Комментарии