– Сказала сусідкам, щоб прийшли розібрати продукти, – говорить у черзі до ЦНАПу вчителька Ірина з Херсона. – У травні, щоб вивезти на підконтрольну Україні територію, брали 15 тисяч з машини. На початку червня – 20. А тепер хотів по 20 з людини, але я стільки не мала. Віддала 17 тисяч і сережки. Мусила їхати, бо окупанти вимагали виходити на роботу і перекваліфіковуватися на їхню програму. З нашої школи погодилися дві – стара комуністка і просто безсовісна, яка за оцінки вимагала подарунки та гроші. Уже й паспорти російські взяли.
Ірина виїхала з Херсона із сином і донькою. Чоловік торік помер від раку.
– Мама з татом лишилися. Брата не випустять. Його вже тричі забирали місцеві колаборанти й били. Він був у територіальній обороні. Переховується в далеких родичів. Як іще раз заберуть – уб'ють.
Ірина з дітьми живуть у церкві. Жінка влаштувалася в місцевий бар готувати.
– Улітку їздила на море на заробітки, то готувати вмію. Власнику сподобалося, що добре замаринувала м'ясо на шашлик. Щоб вивезти рідних, не вистачить, але тут можемо собі давати раду.
До батьків додзвонитися не може по кілька днів. Дзвінки в Україну глушать.
– Сусідка о четвертій ранку прорвалася. Каже, з нашого будинку винесли геть усе – побутову техніку, меблі, картини, килими. Зняли міжкімнатні двері. У дворі я мала кролів, то потягли клітки, хоч вони старі. Украли морозильну камеру. Викинули все з неї просто в гаражі. Сусідка забрала все м'ясо і підписала. Сказала, щоб я не хвилювалася. Коли повернуся – заберу.
1 
1
Комментарии