Ще місяць тому українські можновладці завзято розповідали про переваги європейського вибору країни і готувалися до підписання Угоди про асоціацію з ЄС. Сьогодні ця ж влада "пригощає" прихильників євроінтеграції міліцейськими кийками і розпочала проти них масштабні репресії.
Це при тому, що європейська інтеграція є законодавчо закріпленою зовнішньополітичною метою держави. Влада вустами першого віце-прем'єра Арбузова ще розповідає щось каламутне про плани щодо асоціації з ЄС, але це лише імітація процесу та димова завіса.
За нею в Україні розгортаються інші сценарії, однозначно вироблені в Москві. Вже навіть важко зрозуміти, хто їх втілює: ще досі Янукович чи вже особисто Путін через численних російських агентів у владі та біля неї. Прірва між українською верхівкою і Заходом стрімко збільшується.
Водночас поки що невідомо, як діятиме в цій ситуації Євросоюз. Він також стикнувся з абсолютно новим для себе явищем. Очевидно, настільки потужні проєвропейські настрої українців стали несподіванкою не лише для Януковича, а й для ЄС. По-суті, Євросоюз опинився в одному човні з проєвропейським українським суспільством. Тепер воно, перебуваючи під важким пресом Януковича-Путіна, чекає на допомогу. ЄС закликають до запровадження санкцій.
Євросоюз справді має нині на це всі підстави . Є безпрецедентно масові проєвропейські акції протесту, жорстоке їх придушення та подальші репресії. Тепер відмову ЄС від використання дієвого механізму впливу на режим Януковича буде важко пояснити. Насамперед тим, хто в Україні виступає за зближення з Євросоюзом і піддається через це тиску.
Раніше аргументами проти санкцій були пасивність населення та перспективи підписання Угоди про асоціацію. Тепер зрозуміло, що асоціація за нинішнього режиму нереальна. Тому ЄС не повинен боятися втратити Януковича – зараз він має дбати за те, аби не зневірити й втратити українське суспільство. Воно вже не пасивне.
Режим досить вразливий перед західним санкціями. Ті, хто тягне український народ в євразійське болото, самі вже цілком євроінтегровані. На Заході їхнє майно, рахунки, сім'ї. І нині Євросоюз має чітко окреслити перед цими людьми всі можливі перспективи у разі, якщо вони продовжуватимуть "закатувати в асфальт" суспільство і залишки демократії. Януковичі, Клюєви, Ахметов, Азарови, Захарченко, Пшонка, Медведчук – це далеко не весь список можливих лауреатів. Серед інших це й судді та прокурори, які нині десятками фабрикують політично вмотивовані рішення.
Зрозуміло, що санкції не призведуть до якогось негайного повалення режиму. Але навіть реальна загроза їх може допомогти правлячій верхівці схаменутися. Це однозначно допоможе суспільству і опозиції вижити або ж і зміцніти до президентських виборів 2015-го. Інакше за півтора роки в Україні буде пустеля – знищене громадянське суспільство, підконтрольні владі медіа, сталінського типу система правосуддя. Якщо Євросоюз не буде рішучим і активним зараз, він також візьме на себе відповідальність за все це. Не кажучи вже про почуття українців, яких ЄС в разі бездіяльності фактично залишить наодинці з межигірсько-кремлівським угрупуванням.
2 
1
Комментарии
12