Принципова

— Нічого з нею не проходить, дєвочки. Зубрити будете страшно. Там узагалі всьо сложно, принципова, крові вам поп'є багато.

Старшокурсниця видихає гіркуватий дим нам в обличчя. Вправним щиглем відправляє тонкий недопалок до унітазу й на високих шпиляках цокає геть. А ми з одногрупницею ще довго стоїмо, розгублені, у ментоловій хмаринці серед туалету нашого вузу. На свою біду поцікавилися, як складають залік у нової викладачки. Виявилося, "всьо сложно".

— Хоч гопки скачи, а конспект треба вчити напам'ять, — сусідка по гуртожитку вимішує тісто на ліниві вареники. На плиті киплять, мало не виплигуючи з каструльки, її бігуді. Господиня про них забула, ми теж не нагадуємо, бо ловимо кожне слово: — У нас була дівчинка, що в обморок в тої викладачки падала, навіть "швидку" викликали. Перед тим дві ночі не спала, вчила. Все одно відрахували.

На кухню зазирає скуйовджена ­голова:

— Лєрка, ти про кого? Ти про оту, да?

Валерія відставляє тісто й багатозначно киває.

— У-у-у-жас! — виголошує голова, робить страшні очі й зникає за дверима. У нас починають труситися руки.

За місяць до заліку півконспекта знаємо на зубок. За тиждень переказуємо його одна одній, включно зі знаками пунктуації. А за день староста збирає наші заліковки й повертає після обіду. Усі полегшено зітхають — у кожній "зарах" і розмашистий ­підпис.

— З тебе 45 гривень на конверт і пакет, — шепоче староста, вручаючи заліковку. Дістаю гаманець й несу конспект до найближчого смітника.

Не згадала б про своє студентство, якби та викладачка не запросила мене в антикорупційну групу в мережі. У себе на сторінці вона бореться з хабарниками, викриває місцеву владу, навіть заявляє про наміри йти в депутати. Бо принципова.

×