Хто кого

Наталка з чоловіком вирішили доглядати 87-річну бабу із сусіднього будинку. За добру службу бабині онуки обіцяли відписати однокімнатку на проспекті Перемоги. У неділю пішли на оглядини.

Наталка хвилювалася — купила торт, хорошої ковбаси.

"Жилплощадь мою захотіла? Ти не перша, побачимо, хто кого", — мружиться до Наталки баба. Сиділа в подушках, бовтала ногами у вовняних шкарпетках, жувала кружальце ковбаси. Питала, скільки заробляє чоловік.

— Солоне, перчене й гаряче їсти не буду. Не надуриш мене, маю градусник! Як не вгодиш, будеш без квартири, — грозила баба.

На завтра замовила киселю зі свіжих ягід. З'їла півчашки, розмочивши печиво, прицмокувала.

— Мені Ліда кращий варила, — винесла вердикт, облизавши ложку.

Краще увесь вік у гуртожитку, ніж такі муки

Ліда, попередня доглядальниця, не витримала з бабою й тижня. "Ліда хотіла моєї смерті, — жалілася онукам стара. — Давала їсти гарячий суп. За дітьми своїми більше ходила, ніж за мною, змія!"

На третій день баба вилила на килим борщ, бо захотіла свіжого бульйону. Доки Наталка бігала за домашньою курятиною, забажала салату "Мімоза".

— Дешевої риби в салат не мішай, бо будеш без жилплощаді, — контролювала процес зі спальні.

На четвертий день Наталка сидить під грибком у дворі, в очах сльози.

— Ну все, сьогодні баба мене сплавить, — жаліється. — Здається, я кашу пересолила. Але краще увесь вік у гуртожитку, ніж такі муки.

Просить піднятися з нею, допомогти зібрати речі, подзвонити онукам.

У бабиній квартирі на всю горлає телевізор. Баба сидить у подушках і завзято клацає пультом. Манна каша грудочками розкидана по підлозі.

— Була засолодка! — кривиться баба.

×