Четверо

На виставі у ляльковому театрі галасують діти. Батьки попивають мінералку. Обличчя в декого прим'яті. Учора святкували 1 травня. Сьогодні — ранкова вистава про трьох поросят.

Зі сцени питають, що за свято було вчора. Із п'ятого ряду в один голос:

— Перше мая, день труда!

Чотири стільці зайняті дошкільнятами в синіх куртках. Двоє хлопчиків, дівчатка-двійнята, У того, що Максим — кепка з іменем.

Пара дорослих хлопців сідають рядом вище. Коли малеча починає верещати, утихомирюють штурханцем у спину. Дорослим на вигляд — по 18. Четверо обертаються й огризаються до на­глядачів.

— Ану тішина! — гарикають ті.

— Інтернатівські, чи шо? А це воспітатєлі? — перешіптуються бабусі.

Вистава триває 45 хвилин. Двоє татів у другому ряду примудрилися заснути вже на першій хвилині. Доки на сцені співають троє поросят, чутно їхнє монотонне сопіння.

На сцені Вовк дійшов до третьої оселі:

— Влаштувалися добряче, Межигір'я поросяче.

Тати, що спали, прокидаються під загальний регіт.

— Сам ти какашка, — в п'ятому ряду обурюється Максим. Хлопець рядом вище дає потиличника Максиму і його сусідові.

У фойє після вистави сонний тато купує доньці шоколадний батончик. Собі — дві пляшки боржомі. Одну випиває залпом. Четверо в синіх куртках спостерігають, як дівчинка в сарафані облизує величезний снікерс.

— Это невкусно, это неполезно! — нарешті вигукують. Кривляються і додають. — Девочка, это химия!

Мала хмуриться.

Їхній наглядач згрібає копійки, теж просить батончик із горіхами. Ретельно ламає навпіл, потім іще на дві частини.

— У нас тоже снікерс! — стрибає до стелі Максим. Його шматочок падає на підлогу. Він прожогом підхоплює його і вкидає до рота.

— Зводили поросят на "Трьох поросят", — резюмує дорослий.

×