В останні дні помаранчевої революції мене образили.
Майдан того дня буяв прапорами. Люди вітали одне одного. Майдан був усміхненим і щасливим: перемога! І саме в ці хвилини пролунало: "Завтра видаватимуть посвідчення, приходьте всі!"
Майдан 2004 року був очищенням. Сюди йшли, щоб віддати, поділитися найкращим у душі й на серці, підтримати гривнею СВОЮ революцію. І от тепер у чисте райське яблуко чиїмось дурним експромтом запустили підступного хробака: з Майдану можна щось винести. Вигоду для конкретного себе. Повернувшись у рідні краї з посвідкою учасника помаранчевої революції.
Захотілося вивернути власні кишені. Впевнитися: там нема грошей і "наколотих апельсинів".
З початком нового століття Європою та світом прокотилася хвиля масових ненасильницьких протестів, що отримали назву кольорових революцій. Бульдозерна – в Югославії, революція троянд – у Грузії, тюльпанова – у Киргизстані та кедрова – в Лівані. Серед них і дві наші – 2004-го і 2014 років. Мирні революції змінили й демократизували політичні режими. Московію ж насторожили й розізлили. Оселили паніку.
Помаранчевий рік став переламним у наших стосунках із Росією. Історична підступність переросла у відкриту ненависть до України. Тоді ж розпочався гарячковий пошук знарядь протидії кольоровим рухам.
Прибічники авторитаризму очікувано пішли шляхом мавпування. Поряд із нашим помаранчевим майданом постав біло-синій антимайдан. Зовні – з усім набором революційних атрибутів. За природою – штучний: на барикади першим вийшов спонсор, замовник акції. Сформулював ідею, найняв польових командирів, забезпечив медійний супровід, купив і завіз масовку. Рушійні складові ненасильницького протесту було жорстко підпорядковано грошам.
Псевдопротести стали найпершою зброєю проти кольорових революцій. До них зверталися і влада для тиску на суспільство, й політичні провокатори для вирішення локальних завдань. Згадаймо так званий майдан Міхо 2017 року, інші спроби створити революційну ситуацію.
Нинішній диверсійний випад проти Польщі з території Білорусі – корінням із кольорової контрреволюції. Путін не вірить у свідомість мас. Він переконаний: усі революції – трояндова, помаранчева, тюльпанова – були оплачені Заходом. Аби вивести з-під кремлівського впливу колись підлеглі країни. Путін мститься. І тим, хто піддався на принади демократії, і колективному Заходу. Намацує слабинки – і б'є. Вивертає гуманістичні досягнення і ставить їх на службу злу.
Ви фетишизуєте мирні вуличні протести – я власними руками влаштую їх у ваших столицях. Сповідуєте беззбройний діалог із суспільством – прекрасно! Водите під мої вікна сотні тисяч незгодних – я і це візьму на карб. І от уже "мирні" зелені чоловічки блокують військові гарнізони в Криму й переганяють півострів у гавань московитів. Захоплюють владні установи на Донбасі і ввергають Україну у війну. Вміло спрямоване цунамі біженців із Сирії затоплює Європу. Під багатомісячним натиском "жовтих жилетів" ледве не падає уряд Франції. За два роки підігріті чоловічками без розпізнавальних знаків "мирні демонстранти" штурмують американський Капітолій. І в Парижі, й у Вашингтоні агресивні настрої підігрівали заслані бойовики, у передових лавах лунала російська мова, а штурми розгорталися за лекалами спецоперацій у Криму й на Донбасі. На примарний експорт кольорових революцій Путін із маніакальною впертістю відповідає реальним експортом тероризму.
Нині він перейшов до прямих погроз війною. Польща – коридор. Лукашенко – дубовий таран. Навезені на територію Білорусі люди – колоди, якими новітній фюрер вимощує криваву дорогу. Європа має або капітулювати, ганебно відкупившись Україною. Або зібратися миром і зупинити країну-терориста, на яку давно перетворилася Московія.
1 
1
Комментарии