Мій юний друг Юрик телефонує з важливого приводу. Він починає здалеку:

— Шеф, от ви — Терези за гороскопом, а я — Діва, так? І ми з вами дружимо, так же ж? А от якби я зустрів дівчину, і вона була б теж Терези, ми б із нею могли подружитися?

Значить, він знову десь когось нагледів і знову боїться підступитися, думаю я мимохідь. Але не знаю, що йому відповісти. Зрештою, кажу, що я не астролог, та й не можу щось вирішувати за невідому мені дівчину, хоч вона й Терези за гороскопом.

Тоді Юрик заходить з іншого боку:

— А от якби ви були дівчиною, ви б могли зі мною подружитися? Ну, звісно, якби ви були незаміжньою дівчиною?

Я моментально уявляю себе незаміжньою дівчиною, якій треба помітити й виділити поміж усіх інших якогось лопуха, котрий не може до неї підступитися. Я колись не раз уявляв собі це. І вона, ота уявлена на моєму місці дівчина, легко погоджувалася помітити мене. За це я потім робив її щасливою. Щоправда, оскільки вона придумувалася з мене самого, такого, який я є, це була трохи смішна дівчина — добродушне створіння з невеликим розумом, гарним бюстом і трохи косолапими ногами. Боюсь, вона була аж така добра й уважна, що, перш ніж помітити мене, помічала ще якогось лопуха, потім ще якогось. Мені аж шкода її було, що вона, через свою доброту, ніяк не може дійти до такого хорошого хлопця, як я.

Дівчина з гарним бюстом і трохи косолапими ногами

Згадую це, сміюсь і кажу Юрикові, що все минеться коли-небудь.

Юрик не любить говорити про те, що минеться, й питає:

— А ваша жінка хто за гороскопом?

— Риби.

— Ух ти! Ніколи їх не зустрічав!

— Ти ще молодий. А колись їх було більше, ніж тепер.

— І як вони, ті Риби?

— Ну, живу ж, бачиш.

Далі ми прощаємось, щоб на самоті поміркувати про рідкісних і таємничих Риб.

×