З якихось пір я зовсім перестав співати. А колись дуже це діло любив. Але мені, мабуть, пощастило з ближніми — у них у всіх, навіть у Юрика, добрий слух і, коли я починав співати, вони морщилися, як од непристойності. І я перестав, одвик, навіть забув — як то буває, коли цього хочеться.
А ось недавно, коли близько нікого не було, ненароком, само собою, воно спробувалося знову. Спочатку навіть не усвідомив, що роблю саме це. Просто мугикав собі. Потім бачу — наче якась мелодія, ніби знайома. Такий голос був у трактора "Універсал", коли чуєш його ввечері здалеку, з-під Лозового Яру, і вітер доносить той голос через поле поривами, то чутніше, то слабше. Так, немов там по ріллі хтось тягає за собою гармошку.
Мені завжди здавалося, що саме на мотив цього трактора співається старовинна балада про те, як комар та й на мусі оженився, а муха не вміла з ним добре жити, він сів на дубочку й зажурився, а тут де не взялася, налетіла шура-буря, вона ж того комарика з дуба здула, і впав той комар на помості, поламав собі ребра й кості. Щось отаке виспівували поршні в моторі того трактора. Якщо здалеку — це було як гудіння вітру в горлечку пляшки, або — чи то вже мені тепер так здається — там навіть вчувалися уривки фраз органної музики.
І впав той комар на помості, поламав собі ребра й кості
А ця музика завжди нагадує про тих, кого нема. І ти якось не помітив, що їх давно не стало — ні цих тракторів, ні їхніх трактористів. Я й не думав, що пам"ятаю всіх цих людей, чиї імена мало кому про щось скажуть тепер. Вони їздили й на цьому "Універсалі", і на "Бєларусі" без кабіни, і на довготелесому тракторі, що звався "кадетом" — як голуб"яча будка на гусеницях. Чому все згадалося? Може, через те, що весна. Або я просто скучив за тими краями, де все це було колись реальністю.
2 
1
Коментарі
9