9 травня по всій Росії вперше в новітній історії провели грандіозні військові паради, які мали залякати весь цивілізований світ. Зупинімося на помилках Володимира Путіна в кампанії, яка передувала початку Третьої світової війни.
Першої помилки російський президент припустився задовго до кримського бліцкригу. Причому вона була стратегічна: замість анексії Білорусі Путін направив свою армію в Україну. Уявіть, що той же український сценарій із захопленням спочатку Криму, а далі - розв'язуванням громадянської війни і сіянням хаосу в Східній Україні відбувався б на тлі Білорусі, що вже ввійшла б до складу Російської Федерації й російський кордон наблизився б до Литви, Польщі та Західної України. Зовсім інакша була б історія. Причому аншлюс Білорусі можна було б здійснити легко: або домовившись із президентом Лукашенком про зміну статусу країни й входження її до складу Російської Федерації як автономної республіки, або організувавши в Мінську безкровний чи майже безкровний переворот. Захід тільки плечима б знизав: Лукашенка було б зовсім не шкода, та й самостійною державою Білорусь ніколи не була. А вже з точки зору родинних стосунків білоруси навіть рідніші брати за українців.
Проте події в Києві змішали всі карти. Революція на Майдані й утеча Януковича змусили Кремль почати з битви за Україну. Кримська анексія виявилася легкою прогулянкою. Але тихий аншлюс Білорусі так, як його спочатку задумували, тепер уже не пройде непоміченим. А головне - безнадійно погіршене стратегічне становище російської армії.
Спроби Кремля створити видимість непричетності його збройних сил до подій в Україні спочатку сприймали з подивом, потім - роздратовано, наприкінці - обурено. Зараз Путін скінчив кривлятися: заява про необхідність перенесення дати референдумів з 11 травня є не чим іншим, як формальним визнанням того, що за організацією безладу в південно-східних областях України стоїть, звичайно, Москва.
Російська біржа відреагувала на виступ Путіна зростанням. Долар - падінням відносно рубля і євро. Укотре світ не зрозумів Володимира Володимировича і розцінив його слова як ознаку відступу, як те, що Кремль задкує. Насправді російська армія не встигає ввійти у Східну Україну до референдумів, а входити планували саме до, а не після.
Референдуми - такі, якими їх оголосили проросійські повстанці, - стали черговою серйозною помилкою кремлівського керівництва, другою після відмови від аншлюсу Білорусі. Цю помилку, втім, слід вважати тактичною, і її, з точки зору Кремля, можна виправити. Як в Австрії та Судетах 1938-го, як у Криму 2014-го, референдуми у Східній Україні, за початковим задумом, повинні були провести після окупації цих територій російською армією, а не до. Проводити референдуми до того - безглуздя. Не лише тому, що ніхто не повірить у намальовані промосковськими організаторами результати, а й через безповоротно розголошене на весь світ, неправильно сформульоване питання. Виборцям пропонують обрати між тим, чи область має залишитися у складі України, чи повинна стати незалежною. І в тому, і в іншому разі Росія не отримує мандата на окупацію регіонів, не кажучи вже про ідіотську постановку питання про вихід окремої області зі складу держави.
Вводячи війська у незалежну (після переможного референдуму) республіку, Путін усе одно чинить акт агресії. Бюлетені, звичайно ж, мали містити інше питання: чи голосуєте ви за входження області до складу Російської Федерації? Тоді, намалювавши, як у Криму, потрібні результати, Путін отримав би формальний мандат на введення військ у Східну Україну. Проблема тільки в тому, що йому цей мандат ні до чого. Путін - не демократ, мандатів українських сепаратистів не потребує, підтримки більшості - також.
Виступаючи 7 травня після переговорів із президентом Швейцарської Конфедерації та чинним президентом ОБСЄ Дід'є Буркхальтером, Путін не пригадав дати президентських виборів в Україні: "25 чи 24 травня - коли там вони в них". Це ще одна його помилка, хронологічна: вибори - 25 травня, причому до цього дня він має вирішити питання про введення російських військ у Східну Україну. Інакше ризикує припуститися вже другої стратегічної помилки.
3 
1
Коментарі
26