Польські заробітки

У вівторок ввечері завітала подруж­ка Галина в гості. Не бачилися ціле літо. Вона їздила на заробітки.

"Рішення про продовження санкцій Євросоюзу стосовно 149 росіян і 37 російських компаній набуло чинності. Дія списку санкцій минала 15 вересня, їх продовжили ще на півроку", – передають у теленовинах. Галина очима шукає пульт від телевізора, просить вимкнути.

Навесні вона побачила оголошення – запрошували в Польщу на полуницю. Подзвонила. Роботу обіцяли важку, але гарно оплачувану.

– Дитину до школи треба зібрати, зимових чобіт нема. Відкрила візу й поїхала. Це була не робота, а пекло. Спину не розгинала, від хімії задихалася. Але за два місяці заробила, як тут за рік. Провідала дитину й зібралася ще на місяць, – розповідає.

Водій автобуса, яким їхала Галина, прошепотів їй на вухо: "Підеш у нормальну сім'ю". І завіз до родини юристів.

– Відчиняю двері їхнього дому й розумію, що потрапила в рай. Люди – інтелігентні, виховані. Одразу за стіл посадили, про Україну розпитували. Їх цікавило все – Донбас, Крим, Порошенко. Казали, що вболівають за нас.

"Коли війна припиниться, Росія перед Україною має відповідати в міжнародному суді. Усі європейські адвокати, і я зокрема, встануть на її захист", – говорив господар.

Галина виконувала хатню роботу – мила, прибирала, готувала. ­З'ясувала, що господар напивається кожної суботи.

– Тоді кричав, як ненавидить Україну. Повторював, що Путін нас по одному виб'є. І Львів по праву відійде до Польщі. Страшно було лягати спати, аби не прибив. Після третьої суботи спакувала речі.

Галина знову шукає роботу. У Львові.

×