– Украину на днях ожидает дефолт. Европейский Союз готовит кредит, но предупреждает: это кредит, а не подарок. Сами же украинцы голодают. Россия для них готовит гуманитарную помощь – консервы, теплую одежду, – переключаю телевізійні канали і натрапляю на російський, коли на Різдво гостюємо в чоловікових батьків. Його щовечора дивиться свекор, аби знати, "чим ворог дихає". Цю інформацію в новинах підкріплюють сюжетом про родину з Києва, яка нечувано затягнула паски. Відкривають холодильник – а там одне інкубаторське яйце. Жінка розповідає, що економлять на всьому: світлі, теплі, воді, харчах.

Наступного дня їдемо до моїх батьків. Сусіди до Різдвяних свят готувалися тиждень – чекали дядька з Німеччини.

– У мого покійного батька – двоє братів. Середній служив офіцером у російській армії, там із сім'єю й залишився. Його вже немає в живих, лише діти. У Німеччині – молодший брат. З України поїхав дитиною, коли остарбайтерів вивозили. Там оженився, син народився. До сих пір сюди не повертався, – розповідає сусідка Марія. – Пам'ятав кожен наш день народження, подарунки завжди присилав. Йому уже під 90, цього року раптом захотілося в нас погостювати. Питав, що привезти. Сказала – нічого не треба, тільки ще замолоду мрію про імпортну парасольку.

Перед святами Марія заколола свиню. На столі – шинка, ковбаса, холодець. Тортів зо п'ять видів.

Дядько гостював два дні. Уже в аеропорту зізнався: надумав цього року приїхати, аби подивитися, як Україна бідує.

– До дефолту вам далеко, – сказав перед посадкою в літак.

І парасольку забрав із собою. Сказав, вона більше пригодиться іншим племінникам – дітям середнього брата в Росії.

×